Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 369/1534/18
провадження № 61-47851св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року в складі судді
Мельника Я. С.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину, починаючи з 08 лютого 2018 року і до досягнення повноліття.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня
2018 року.
Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від
13 червня 2018 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційним судом помилково відкрито провадження у справі щодо оскарження відповідачем заочного рішення від 13 червня 2018 року, оскільки виходячи з вимог статей 287, 288 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення або у разі ухвалення повторного заочного рішення.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги те, що рішення суду першої інстанції не є заочним, оскільки ним подано до суду відзив із запереченнями та долученими на їх підтвердження доказами. Крім того, закриття апеляційного провадження з підстав його помилкового відкриття законом не передбачено.
Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті
6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи
в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03,
§ 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
"Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE,
N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно із частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.