Постанова
Іменем України
07 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 495/472/15-ц
провадження № 61-38422св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічним позовом)- виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (позивач за зустрічним позовом), - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, у складі судді Боярського О. О., від 16 лютого 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колесникова Г. Я., від 08 травня 2018 року.
Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_3 . Посилався також на те, що він фактично прийняв спадщину після смерті батька, оскільки зареєстрований та проживає у квартирі, яка входить до складу спадкового майна, виконує всі обов`язки, які покладаються на власників квартир та житлових будинків.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати за ним право власності у порядку спадкування на квартиру
АДРЕСА_1 та гараж АДРЕСА_2, які належали ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У серпні 2015 року ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов до
ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, про визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона у встановленому законом порядку звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно не має можливості у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що входить до складу спадщини. Вказувала, що ОСОБА_1 не подавав заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини та не є особою, яка прийняла спадщину в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України. На її думку, вона є єдиним спадкоємцем всього майна, що входить до складу спадщини, яка залишилася після смерті її батька ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на вищезазначену квартиру та гараж.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності за кожним по 1/2 частині квартири
АДРЕСА_1 та по 1/2 частині за кожним гаражу АДРЕСА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 шляхом подання заяви до нотаріальної контори, у якій міститься згода (волевиявлення) спадкоємця прийняти спадщину. Невідкриття приватним нотаріусом спадкової справи за заявою ОСОБА_1 не може бути підставою для позбавлення його права на спадщину. Зважаючи на те, що спадщину також прийняла його сестра ОСОБА_2, у відповідності до частини першої статті 1278 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадковують нерухоме майно в рівних частках. З огляду на викладене, місцевий суд виходив із того, що зустрічні вимоги ОСОБА_2 також підлягають частковому задоволенню, оскільки судом встановлена наявність другого спадкоємця ОСОБА_1, який прийняв спадщину.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2016 року рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини до нотаріуса не подавав та не довів належними доказами, що його право на спадщину порушено, оскільки відповідне рішення нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину відсутнє. Проте ОСОБА_1 був постійно зареєстрований та проживав у спадковій квартирі, а тому вважається таким, що прийняв спадщину. За таких обставин ОСОБА_2 має право лише на 1/2 частину спадкового майна.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізваного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2016 року у частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 скасовано та справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував положення частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки проживання ОСОБА_1 (спадкоємця) в квартирі, яка належала на праві власності ОСОБА_3 (спадкодавцеві), не свідчить про те, що останні на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 постійно проживали разом. Докази, що ОСОБА_1 безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним в матеріалах справи відсутні. Крім того, апеляційний суд надав неправильну оцінку обставинам справи щодо неподання ОСОБА_1 заяви згідно вимог частини першої статті 1269 ЦК України, оскільки із заяви про прийняття спадщини від 03 жовтня 2014 року (а.с. 104), яка подана приватному нотаріусу Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Базан Т. П., слідує, що позивач за первісним позовом звернувся до нотаріуса за місцем знаходження майна, заява прийнята.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 16 лютого 2016 року у частині задоволення зустрічного позову залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що незаведення спадкової справи за заявою
ОСОБА_1 не впливає на обсяг його прав як спадкоємця, оскільки до обов`язку нотаріуса у такому випадку належить завести спадкову справу або передати її іншому нотаріусу, а невиконання таких дій не змінює волевиявлення спадкоємця щодо прийняття спадщини. Ураховуючи наявність другого спадкоємця, який прийняв спадщину, суд апеляційної інстанції погодився із висновком районного суду про те, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки позивач за зустрічним позовом має право на 1/2 частину спадкового майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині вирішення зустрічних позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального прав та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що заява про прийняття спадщини ОСОБА_1 свідчить лише про те, що нотаріусом засвідчена справжність його підпису, він особисто не з`явився до нотаріуса за місцем відкриття спадщини те не надсилав цю заяву поштою. У листі
від 09 вересня 2015 року нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Базан Т. П. повідомила суд про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.
Судові рішення оскаржуються лише у частині вирішення зустрічних позовних вимог. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, отже касаційному перегляду не підлягають в силу статті 400 ЦПК України.