Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
місто Київ
справа № 201/161/18
провадження № 61-6184св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлія Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2018 року у складі судді Ходаківського М. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесення запису про скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору
купівлі-продажу, витребування майна, скасування реєстрації нерухомого майна, поновлення запису про право власності.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . 17 липня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк", банк) укладено кредитний договір № 0301/0708/88-143. На забезпечення виконання зобов`язань за договором між ним та банком було укладено іпотечний договір, предметом якого стала зазначена квартира.
У подальшому Публічне акціонерне товариство "Сведбанк"
(далі - ПАТ "Сведбанк"), яке є правонаступником ВАТ "Сведбанк", відступило своє право вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс"
(далі - ТОВ "ФК "Вектор плюс"), не повідомивши про це позичальника.
18 вересня 2015 року ТОВ "ФК "Вектор плюс" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. із заявою про державну реєстрацію та набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 . У подальшому ТОВ "ФК "Вектор плюс" здійснило відчуження спірної квартири ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 2016 року, який також відчужив спірне нерухоме майно відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивач вважає, що дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. є протиправними, а рішення про державну реєстрацію таким, що підлягає скасуванню, оскільки у приватного нотаріуса не було правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Вектор плюс", оскільки будь-яких вимог від ТОВ "ФК "Вектор плюс" він не отримував. Також позивач вважав, що суд має визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25 січня 2015 року, укладений між ТОВ "ФК "Вектор плюс" та ОСОБА_2, оскільки він суперечить вимогам закону та порушує його права як власника квартири. Зазначає, що спірна квартира вибула з його володіння протиправно, без його згоди та в порушення норм чинного законодавства, а тому повинна бути витребувана від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Стислий виклад заперечень відповідача
У наданих відзивах відповідачі позов не визнали.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Судом скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 вересня 2015 року, індексний № 24565980, про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "ФК "Вектор плюс". Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25 січня 2015 року, укладений між ТОВ "ФК "Вектор плюс" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В., реєстровий номер 122. Витребувано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Скасовано реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поновлено реєстраційний запис про право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що матеріали справи не містять повідомлення іпотекодержателя ТОВ "ФК "Вектор плюс" на ім`я іпотекодавця ОСОБА_1 про усунення порушень та повідомлення про намір іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом набуття товариством права власності на предмет іпотеки. У приватного нотаріуса були відсутні правові підстави для державної реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Вектор плюс" на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Також суд зазначив, що всупереч установленій законом процедурі набуття права власності на спірне майно без повідомлення про це його титульного власника товариство незаконно зареєструвало за собою право власності на це майно, яке фактично вибуло із власності позивача поза його волею, а тому договір купівлі-продажу спірного майна як перший договір щодо відчуження квартири підлягає визнанню недійсним у зв`язку із порушенням процедури набуття права власності на майно продавцем ТОВ "ФК "Вектор Плюс", і спірна квартира підлягає витребуванню від кінцевих набувачів на користь ОСОБА_5 на підставі приписів статті 388 ЦК України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2018 року скасовано частково у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25 січня 2015 року, укладеного між ТОВ "ФК "Вектор плюс" та ОСОБА_2 . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що, оскільки судом задоволено позовні вимоги в частині скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 вересня 2015 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "ФК "Вектор плюс", а отже, ТОВ "ФК "Вектор плюс" не набуло право власності на квартиру та не мало правових підстав на відчуження квартири, а тому визнання недійсним договору купівлі-продажу не є необхідним та обґрунтованим.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "ФК "Вектор плюс", не погодившись із ухваленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2019 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалася доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права. Заявник зазначає, що суди зробили необґрунтований висновок про те, що ТОВ "ФК "Вектор плюс" не повідомляло позивача про розмір заборгованості та намір звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб. Також позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскаржуючи рішення державного реєстратора, оскільки у такому випадку відповідно до усталеної практики Верховного Суду спірні правовідносини виникають здебільшого між боржником та іпотекодержателем, в інтересах якого вчинено реєстраційну дію. Окрім цього, суди також дійшли необґрунтованих висновків про те, що у справі, що переглядається, позивач набув право на витребування майна, оскільки за умовами іпотечного договору ОСОБА_1 надав згоду на передачу майна у власність іпотекодержателя у разі порушення зобов`язання з повернення суми кредиту.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач заперечував проти задоволення касаційної скарги, зазначаючи про її безпідставність та необґрунтованість.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 липня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0301/0708/88-143, за умовами якого позивач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 53 000, 00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк до 16 липня 2018 року.
17 липня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 0301/0708/88-143-Z-11, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належала позичальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Куліш В. І. 31 травня 1997 року та зареєстрованого в реєстрі за № 6-1194.
У подальшому, ПАТ "Сведбанк" відступило своє право вимоги за кредитним договором № 0301/0708/88-143 та за іпотечним договором
№ 0301/0708/88-143-Z-11 на користь ТОВ "ФК "Вектор плюс" відповідно до умов договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечними договорами.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 вересня 2015 року, індексний номер 24565980, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М., проведено державну реєстрацію за ТОВ "ФК "Вектор плюс" права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Судами встановлено, що у матеріалах справи відсутнє письмове повідомлення ТОВ "ФК "Вектор плюс" на адресу ОСОБА_1, у якому товариство повинно було повідомити останнього, що він є боржником за кредитним договором із зазначенням суми кредитної заборгованості, а також повідомити про необхідність усунути порушення та про те, що товариство має намір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.
Згідно із витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підставою виникнення права власності (номер запису про право власності: 11240987) є договір іпотеки від 17 липня 2008 року, серія та номер 694, посвідчений приватним нотаріусом Віхровим С. В.
ТОВ "ФК "Вектор плюс" 25 січня 2016 року уклало договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Солошенко Ю. В. та зареєстрований в реєстрі за № 122, який, у свою чергу, 28 січня 2016 року подарував її відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Солошенко Ю. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 162.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.