Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 369/4553/17
провадження № 61-16249св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Журби С. О., Олійника В. І.,
від 23 липня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", після зміни найменування - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 04 липня 2008 року між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2644 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 16 % річних за користування кредитом, строком на 10 років.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 04 липня 2008 року між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 6155, за умовами якого відповідач передав позивачу в іпотеку однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 16 березня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 420 809, 23 грн, що складається із заборгованості за кредитом, процентами та нарахованої пені.
11 січня 2016 року однокімнатна квартира, яка є предметом іпотеки, була реалізована на електронних торгах, за наслідками проведення яких 21 січня 2016 року на рахунок АТ "Ощадбанк" зараховано кошти в розмірі
363 977, 10 грн.
Посилаючись на те, що за рахунок реалізації предмету іпотеки заборгованість за кредитним договором була погашена лише частково та, що заборгованість підлягає погашенню у валюті, визначеній кредитним договором (долар США), позивач просив стягнути з позичальника залишок заборгованості за кредитним договором, яка станом на 22 березня 2017 року, з урахуванням уточнених позовних вимог, становить 36 414, 35 доларів США, з яких
36 329, 35 доларів США заборгованість за кредитом та 85 доларів США пеня.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року, ухваленим у складі судді Кобути В. М., у задоволенні позову
АТ "Ощадбанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач повторно звернувся до суду з позовом до того самого відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав, змінив лише вимоги про стягнення заборгованості щодо валюти кредиту. Наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором у розмірі 36 414, 35 доларів США є необґрунтованим. Банк своєчасно не звернувся з виконавчим листом щодо примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки від 16 березня 2011 року та із заявою до суду про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" задоволено частково, рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість у розмірі 56 832, 13 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року касаційні скарги ОСОБА_1 та АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою клопотання ОСОБА_1 про застосування позовної давності, яке викладене в його запереченнях на позовну заяву від 07 грудня 2017 року, внаслідок чого не перевірив дотримання позивачем строку звернення з позовом до суду, та не надав зазначеним обставинам належної оцінки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" задоволено частково, рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість у розмірі 56 832, 13 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Приймаючи постанову від 23 липня 2019 року апеляційний суд виходив з того, що оскільки коштів від реалізації предмета іпотеки не вистачило на погашення заборгованості ОСОБА_1, яка виникла у зв`язку з порушенням основного зобов`язання, АТ "Ощадбанк" має право на стягнення суми, що не вистачає для погашення цієї заборгованості в розмірі 56 832, 13 грн (420 809, 23 грн - 363 977, 10 грн).
Відмовляючи в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності, колегія суддів виходила з того, що право на пред`явлення позову про стягнення залишку заборгованості, недоотриманої після реалізації заставного майна, у позивача виникло з 22 січня 2016 року (дата зарахування коштів від реалізації заставного майна). Звернувшись із позовом у квітні 2017 року
АТ "Ощадбанк" не пропустив строк позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 липня
2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/4553/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції. Вважає, що кредитний договір, на який посилається
АТ "Ощадбанк", припинив свою дію у вересні 2010 року, у зв`язку з направленням в серпні 2010 року листа-вимоги про дострокове повернення кредиту), а тому саме з цієї дати повинні обчислюватися строки позовної давності.
Наголошує на тому, що позивач не врахував положення Закону України "Про виконавче провадження", оскільки своєчасно не звернувся з виконавчим листом до державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду від 16 березня 2011 року, щоб доотримати решту заборгованості за кредитним договором у розмірі 56 832, 13 грн. В разі виникнення ускладнень щодо виконання судового рішення позивач повинен був звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку його виконання, а не повторно звертатися з позовом про той самий предмет і з тих самих підстав, лише змінивши спосіб стягнення заборгованості, визначивши її в іноземній валюті.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Ощадбанк" поданий його представником - адвокатом Вовчук М. В. на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому банк просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 04 липня 2008 року між сторонами укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2644, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 50 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16 % річних, з терміном остаточного погашення кредиту до 04 липня 2018 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 04 липня 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір № 6155, згідно умов якого відповідач передав позивачу в іпотеку однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 .
Із копії розпорядження від 04 липня 2008 року та копії видаткового ордеру
від 04 липня 2008 року судами встановлено, що ПАТ "Ощадбанк" видав, а ОСОБА_1 отримав 50 000 доларів США.
Останній черговий платіж на погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 сплачено в липні 2010 року.
Відповідно до пункту 3.3.1 кредитного договору, банк має право на дострокове повернення суми кредиту в цілому, та інших платежів на умовах виконання вимоги банку протягом 30 календарних днів.
Згідно пунктів 2.2.1, 2.2.2, 3.21, 3.3.2 кредитного договору після повідомлення про відкликання кредиту позичальник зобов`язаний не пізніше 30 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму кредиту нараховані та невиплачені проценти за користування кредитом та інші платежі), що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов кредитного договору.
10 серпня 2010 року позивач надіслав відповідачу вимогу № 2944, в якій позичальнику було запропоновано протягом 30 календарних днів погасити заборгованість за кредитним договором, а саме: достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі.
У жовтні 2010 року АТ "Ощадбанк" звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредиту, штрафних санкцій за договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2011 року позов АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Суд вирішив звернути стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та за рахунок предмету іпотеки задовольнити позовні вимоги позивача в сумі 420 809, 23 грн, що випливають з договору відновлювальної кредитної лінії № 2644 від 04 липня 2008 року укладеного між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 включаючи повернення суму кредиту, заборгованість за процентами, пеню за порушення строків сплати процентів.
В межах виконавчого провадження № 46713669 по примусовому виконанню рішення Києво-Святошинського суду Київської області від 16 березня
2011 року проведено електронні торги, на яких 11 січня 2016 року реалізовано квартиру АДРЕСА_1 за 426 020 грн.
Згідно платіжного доручення від 21 січня 2016 року на рахунок позивача перераховано 363 977, 10 грн.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.