Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 233/919/16-ц
провадження № 61-43647св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Литвиненко Оленою Леонідівною, на постанову апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2018 року у складі колегії суддів: Азевича В. Б., Краснощокової Н. С., Тимченко О. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2016 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Первісний позов обґрунтований тим, що 31 травня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір № HAH2GK01270052, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 92 700 доларів США на термін до 28 травня 2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в строки та порядку, встановлених кредитним договором. 31 травня 2007 року для забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № HAH2GK01270052.
Банк належним чином виконав своє зобов`язання за договором шляхом надання коштів позичальнику. В зв`язку з невиконанням умов договору належним чином, утворилася заборгованість станом на 08 лютого 2016 року, яка складається з: заборгованостіість за кредитом - 91 352,70 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 37 810,77 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 6 551,56 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 64 264,36 доларів США, у загальному розмірі 199 979,39 доларів США.
Банк просив достроково стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 115 785,41 доларів США, що складається із
заборгованості за кредитом - 91 352,70 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 24 432,71 доларів США, що в еквіваленті за курсом 25,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 08 лютого 2016 року складає 2 999 999,97 грн;
судові витрати.
В жовтні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсними договорів та зобов`язання вчинити певні дії
Зустрічний позов мотивований порушеннями банком під час укладання кредитного договору із ОСОБА_1 . Закону України "Про захист прав споживачів", рішення Конституційного Суду України у справі №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року щодо поширення норм вказаного закону на кредитні правовідносини.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили:
визнати недійсним кредитний договір № HAH2GK01270052 від 31 травня 2007 року, укладений між банком та ОСОБА_1,
визнати недійсними, як похідні від основного зобов`язання, договір іпотеки квартири № НАН 2G 101270052 від 31 травня 2007 року між банком та ОСОБА_1, скасувавши заборону відчуження нерухомого майна, переданої у іпотеку - трикімнатної квартири АДРЕСА_2 ;
визнати недійсним договір поруки № НАН 2G 101270052 від 31.05.2007 року між Банком та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області в складі судді: Малінова О. С., від 27 квітня 2018 року в позові АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсними договорів та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано недійсним кредитний договір № НАН 2G К01270052 від 31 травня 2007 року, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір іпотеки квартири № НАН 2G 101270052 від 31 травня 2007 року, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю. за реєстровим № 2624.
Визнано недійсним договір поруки № НАН 2G К01270052 від 31 травня 2007 року, укладений між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 .
Скасовано заборону відчуження нерухомого майна: трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , накладеної приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 2624.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банком порушені вимоги частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки він перед укладанням кредитного договору письмово не повідомив позичальника ОСОБА_1 про кредитні умови. Суд першої інстанції вважав, що представником банку не доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень та позовна давність до вимог про визнання недійсним кредитного договору не пропущена. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов`язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт. Суд першої інстанції вказав, що позбавлений можливості визначити суму, яку належить повернути кредитодавцю, оскільки розрахунок такої суми суду не надано, клопотання про залучення до справи із визначенням процесуального статусу ПАТ "Акцент-Банк", правонаступника за спірним кредитним договором та отримувача платежів у його погашення суду не надходило. Таким чином, на теперішній час також відсутні підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_1, а саме, на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Також підлягають визнанню недійсними договір іпотеки квартири № НАН 2G 101270052 від 31 травня 2007 року, який було нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 2625 та договір поруки № НАН 2G К01270052 від 31 травня 2007 року, оскільки вони є забезпеченням та мають похідний характер від основного зобов`язання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки апеляційного суду Донецької області від 02 серпня 2018 року, апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2018 року скасовано.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсними договорів та зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Позов АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 31 травня 2007 року № HAH2GK01270052 у розмірі 63 383,89 доларів США, яка складається з заборгованості по кредиту - 32 699,52 доларів США та заборгованості по відсоткам - 30 684,37 доларів США. В іншій частині позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що невідповідність кредитного договору закону та підстав для визнання його недійсним апеляційним судом не встановлено. Тому вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.
При відмові в задоволенні позовних вимог до поручителя апеляційний суд вважав, що банк звернувся до суду з позовом 23 лютого 2016 року. 06 серпня 2015 року банк направляв позичальнику та поручителю повідомлення від 03 серпня 2015 року про дострокове погашення кредитної заборгованості у зв`язку з невиконання позичальником своїх зобов`язань відповідно до умов договору. Останній платіж внесений позичальником 02 липня 2012 року, а наступний термін платежу за договором був визначений до 05 серпня 2012 року (включно), який вона не здійснила, а тому з 06 серпня 2012 року несплачена заборгованість вважається простроченою. Банк звернувся до суду з позовом після спливу з цієї дати 3 років 6 місяців 17 днів та помилково вважав, що позовна давність починає спливати з 29 травня 2027 року.
Апеляційний суд вважав, що сума заборгованості частково підлягає стягненню з позичальника. У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Позивачем пропущена позовна давність, про застосування якої заявили відповідачі у своїй заяві від 13 січня 2017 року. Враховуючи загальну позовну давність та зміст позовних вимог банку, з ОСОБА_1 слід стягнути загальну суму заборгованості у розмірі 63 383,89 доларів США, яка складається з заборгованості по кредиту - 32 699,52 долара США та заборгованості по відсоткам - 30 684,37 доларів США.
Аргументи учасників справи
У серпні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" подало через засоби поштового зв`язку 30 серпня 2018 року касаційну скаргу, яка підписана представником Литвиненко О. Л., в якій просило скасувати оскаржену постанову апеляційного суду в частині відмови позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. При цьому посилалося на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що з постановою апеляційного суду в частині незадоволених позовних вимог банк не згодний та вона підлягає скасуванню в цій частині. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивачем пропущена позовна давність, про застосування якої заявили відповідачі у своїй заяві. Повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з умовами договору, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі. Дата погашення кредиту в повному обсязі встановлена договором до 28 травня 2027 року. Банк звернувся до суду з цим позовом у лютому 2016 року, тобто, в межах позовної давності. Стаття 1050 ЦК України передбачає право позикодавця стягнути достроково частину неповернутої позики, тобто частина неповернутого тіла кредиту повертається в повному обсязі. Позивач просив стягнути з відповідачів на його користь солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 115 785,41 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом - 91 352,70 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 24432,71 доларів США та судові витрати. Однак, апеляційний суд ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнув з ОСОБА_1 загальну заборгованість у розмірі 63 383,89 доларів США, яка складається з заборгованості по кредиту - 32 699,52 доларів США та заборгованості по відсоткам 30 684,37 доларів США. В той час, як неповернута сума по тілу кредиту становить 91 352,70 доларів США.