Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 750/7741/17-ц
провадження № 61-44069св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Висоцької Н. В.,
Євстафіїва О. К., Бечка Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі -
ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього
ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у розмірі 202 000,00 грн для придбання нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1, зі строком повернення не пізніше 05 жовтня 2032 року, зі сплатою 13,5 % за користування кредитом за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягав щорічному перегляду, згідно з умовами пункту 2.6 цього договору.
Для забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань позичальника за указаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 10 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого останній в іпотеку передав банку, квартиру
АДРЕСА_1 .
Свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку із чим, станом на 24 травня 2017 року, виникла заборгованість у розмірі 294 822,62 грн, яка складалася із: заборгованості за кредитом у розмірі 170 270,37 грн, заборгованості за відсотками - 112 254,53 грн, інфляційних втрат за кредитом - 5 126,13 грн та інфляційних втрат за відсотками - 12 297,71 грн.
За таких обставин, ПАТ "Укрсоцбанк" просило суд: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року в розмірі 294 822,62 грн звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; виселити відповідачів, які зареєстровані у цій квартирі; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2017 року в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що відсутність даних у справі щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки для його реалізації, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, а вимоги про виселення є похідними від звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2017 року скасовано, позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 958/3-106, яка станом на 24 травня 2017 року становить 282 524,90 грн та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі
170 270,37 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 112 254,53 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,9 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2007 року та є предметом іпотеки за іпотечним договором від 10 жовтня 2007 року, укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О. В., встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з початковою ціною продажу предмета іпотеки
в сумі 436 408,00 грн врахувавши, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Висилено ОСОБА_1, ОСОБА_2, малолітнього ОСОБА_3 із квартири
АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення районного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного встановлення обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд виходив із того, що боржник не виконує основні зобов`язання, чим порушує умови кредитного договору, а тому іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, наявні підстави для виселення відповідачів із цієї квартири без надання їм іншого житла, оскільки квартира, яка є предметом іпотеки, була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та прийняти нову постанову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною, необґрунтованою й такою, що прийнята з неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Судом апеляційної інстанції не було взято до уваги заперечення відповідачів та виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради, як органу опіки та піклування, щодо недоцільності звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири малолітнього ОСОБА_3, чим порушено норми Закону України "Про охорону дитинства". Вважав, що апеляційний суд безпідставно стягнув з нього на користь банку витрати за проведення експертизи, оскільки останній не подавав попереднього розрахунку суми судових витрат, а тому на підставі частини другої статті 134 ЦПК України суд повинен був відмовити в частині таких витрат, за винятком суми сплаченої ним судового збору. Також, посилався на те, що неодноразово звертався до банку з пропозиціями щодо реструктуризації заборгованості або укладення мирової угоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року задоволено та поновлено йому такий строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано із Деснянського районного суду м. Чернігова зазначену цивільну справу та зупинено виконання постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня
2018 року до закінчення касаційного провадження.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року справу за позовом
ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 жовтня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого був ПАТ "Укрсоцбанк", та правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 202 000,00 грн, зі сплатою 13,5 % за користування кредитом за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягав щорічному перегляду, згідно з умовами пункту 2.6 цього договору, зі строком повернення кредиту не пізніше 05 жовтня 2032 року, для придбання нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 .
На забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань позичальника за указаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 10 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано квартиру
АДРЕСА_1 та квартиру
АДРЕСА_2 , загальна вартість предмета іпотеки за згодою сторін визначена у 329 260,00 грн.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка за розрахунком банку станом на 24 травня 2017 року складає 294 822,62 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 170 270,37 грн; заборгованості за відсотками - 112 254,53 грн; інфляційних втрат - 5 126,13 грн та 12 297,71 грн.
Згідно пункту 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання.
Пунктом 4.5 іпотечного договору визначено право іпотекодержателя визначити спосіб стягнення на предмет іпотеки, у тому числі шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Відповідно до висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами судової оціночно-будівельної експертизи від 12 березня 2018 року № 5281/17-24 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складала 436 408,00 грн.
Разом з тим, встановлено, що у листопаді 2014 року ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником, якого є АТ "Альфа-Банк", звертався до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2015 року задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 245 682,82 грн та вирішено питання про розподіл судових витрат.
На підставі вказаного рішення суду відкрито виконавче провадження, проте вказане рішення суду, на час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, не виконано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до
статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (іпотекою). Відповідно до