Постанова
Іменем України
05 лютого2020 року
м. Київ
справа № 569/11463/15-ц
провадження № 61-20906св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", підписану представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2017 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В. Шеремет А. М., Бондаренко Н. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про визнання дій банку неправомірними щодо ненадання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqPay, зобов`язати банк зарахувати на рахунок позивача грошові кошти та відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay.
Позов мотивований тим, що на аккаунт ОСОБА_1 liqPay № НОМЕР_1 в період з 22 серпня 2014 року та 27 серпня 2014 року, за допомогою терміналу IPay, були здійснені платежі, на загальну суму 969 230,60 грн. Ці кошти з транзитного рахунку повинні були бути зараховані на рахунок LiqРay ОСОБА_1, моб. тел. НОМЕР_1, і фактично перераховані на картку № НОМЕР_2, яка була прив`язана до рахунку LiqРay. Кошти так і не було зараховано на аккаунт LiqРay ОСОБА_1 . Після виконання зазначених платежів, АТ КБ "ПриватБанк", було заблоковано доступ до рахунків ОСОБА_1 та переказані кошти були заблоковані на транзитному рахунку АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку із вимогами розблокувати рахунки та зарахувати на них кошти, однак всі звернення по суті не розглянуті. Документи, які вимагав банк, ОСОБА_1 були повністю надані, однак вимоги задоволені не були. Посилаючись на вимоги статті 625 ЦК України ОСОБА_1 вважає, що має право на компенсації у зв`язку із порушенням АТ КБ "Приватбанк" зобов`язань щодо зарахування коштів.
ОСОБА_1 , з урахуванням заяв про уточнення (збільшення) позовних вимог просив:
визнати дії банку неправомірними щодо невиконання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqPay;
зобов`язати банк зарахувати на рахунок ОСОБА_1 969 230,60 грн та відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay,
стягнути з банку на користь ОСОБА_1 580 624,92 грн суму на яку збільшується заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції;
стягнути з банку на користь ОСОБА_1 43 575,55 грн суми трьох процентів річних;
стягнути з банку на користь ОСОБА_1 530 169,14 грн пені за кожен день прострочення зобов`язання.
стягнути з банку на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В серпні 2015 року ОСОБА_3 (під час розгляду справи змінила прізвище на ОСОБА_3 ) звернулася з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання дій банку неправомірними щодо ненадання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqPay, зобов`язати банк зарахувати на рахунок позивача грошові кошти та відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 є користувачем послуги web-інтерфейс liqPay, що надається АТ КБ "ПриватБанк" з переказу грошових коштів на підставі укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг. Договори було укладено шляхом підписання ОСОБА_2 наданої АТ КБ "ПриватБанк" заяви, відповідно до якої договір складається із самої заяви, а також Умов та правил надання банківських послуг розміщених на сайті відповідача. На рахунок ОСОБА_2 LiqРay № НОМЕР_3, 27 серпня 2014 року, було перераховано 344 100,00 грн. З кореспондентського рахунку АТ КБ "ПриватБанк" гроші були зараховані на розподільчий (транзитний) рахунок в цьому банку, на якому обліковуються грошові кошти, переказані через ІРay. В подальшому ці кошти з останнього рахунку повинні були бути зараховані на рахунок LiqРay ОСОБА_2 і фактично перераховані на її картку, але кошти так і не було зараховано на рахунок LiqРay ОСОБА_2
ОСОБА_2 просила:
визнати дії банку неправомірними щодо невиконання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqPay;
зобов`язати банк зарахувати на рахунок позивача 344 100,00 грн та відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay;
стягнути з банку на користь ОСОБА_2 206 135,71 грн інфляційних втрат;
стягнути з банку на користь ОСОБА_2 14 904,71 грн суми трьох процентів річних;
стягнути з банку на користь ОСОБА_2 181 340,70 грн пені за кожен день прострочення зобов`язання.
У жовтні 2015 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ухвалою Рівненського міського суду від 15 жовтня 2015 року в складі судді: Галінської В. В., позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача фінансових послуг об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3 до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача фінансових послуг №569/11970/15-ц, яка перебуває у провадженні судді Рівненського міського суду Музичук Н. Ю. Справі присвоєно № 569/11463/15-ц.
Рішенням Рівненського міського суду від 20 січня 2017 року в складі судді: Галінської В. В., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що платіжний сервіс LiqPay - це торгова марка Банку, унікальний веб-інтерфейс для вводу реквізитів платежу в мережі інтернет і ініціювання переказу грошових коштів. Позивачі, стверджуючи, що є користувачами платіжного сервісу LiqPay, надали суду роздруківку виписки по їх рахунках, копії переписок з службою підтримки банку, письмові вимоги про розблокування рахунків та зарахування коштів. Надана анкета-заява про приєднання Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19 серпня 2016 року ОСОБА_1 є неналежним доказом, так як була подана в 2016 року, а не в момент виникнення спірних правовідносин. Позивачі не довели суду належними та допустимими доказами факту існування правовідносин із відповідачем, в тому числі доказів користування платіжним сервісом Liqpay та здійснення платежів на користь позивачів. За таких обставин та враховуючи факт позовної вимоги про зобов`язання зарахування коштів на рахунки, на яких не передбачений облік грошових коштів взагалі, слід відмовити позивачам в задоволенні позову в цій частині.
Оскільки відмовлено в задоволенні позовних вимог у цій частині не підлягають до задоволення і інші вимоги позивачів, так як вони є похідними зокрема щодо стягнення заборгованості із врахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних. Стосовно вимоги про відновлення роботи інтернет-сервісів, то будь-яких доказів того, що дані сервіси заблоковано для позивачів, суду не надано, а тому ці вимоги є недоведеними та до задоволення не підлягають.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 12 травня 2017 року прийнято відмову представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвоката Тарновецького П. Я. від позову до АТ КБ "ПриватБанк" в частині вимог про зобов`язання зарахувати грошові кошти. Рішення Рівненського міського суду від 20 січня 2017 року в цій частині скасовано, а провадження у справі закрито. Роз`яснити сторонам, що відповідно до частини третьої статті 206 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в судовому засіданні представник позивачів подав заяви в інтересах своїх довірителів про відмову від позовних вимог до АТ КБ "ПриватБанк" щодо зобов`язання зарахувати грошові кошти. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені частково. Рішення Рівненського міського суду від 20 січня 2017 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано дії АТ КБ "Приватбанк" в частині невиконання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqРay, а саме незавершення переказів на користь ОСОБА_1 виконаних за період з 22 серпня 2014 року по 27 серпня 2014 року на загальну суму 955 862,34 грн, неправомірними;
зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay за номером телефона НОМЕР_1 ;
стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 572 561,54 грн інфляційних втрат за час із вересня 2014 року по січень 2016 року, 43 053,08 грн суми трьох процентів річних за час із 03 вересня 2014 року по 3 березня 2016 року, 523 812,56 грн пені за кожен день прострочення з 03 вересня 2014 року по 03 березня 2016 року.
Позов ОСОБА_2 задоволено частково:
визнано дії АТ КБ "Приватбанк в частині невиконання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqРay, а саме незавершення переказів на користь ОСОБА_2 виконаних 27 серпня 2014 року на загальну суму 344 100,00 грн, неправомірними;
зобов`язано АТ КБ "Приватбанк" відновити роботу всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay за номером телефона НОМЕР_3 ;
стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 206 135,71 грн інфляційних втрат за час із вересня 2014 року по березень 2016 року, 14 904,71 грн суми трьох процентів річних за час із 24 вересня 2014 року по 03 березня 2016 року, 181 340,70 грн пені за кожен день прострочення з 24 вересня 2014 року по 03 березня 2016 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, щоміж позивачами та банком укладено договори банківського рахунка, які складаються з заяви-анкети, Угоди користувача та Умов і правил надання банківських послуг. Обґрунтованість підстав блокування банком грошових переказів на користь позивачів виключається. Апеляційним судом встановлено рух грошових коштів ОСОБА_1, в тому числі і з використанням сервісу ІРay 23 серпня 2014 року, що разом з іншими доказами свідчить про реальну можливість здійснення фінансових операцій за належним ОСОБА_1 рахунком LiqРay за час із 22 серпня по 27 серпня 2014 року на загальну суму 969 230,60 грн, а ОСОБА_2 здійснення фінансових операцій за її рахунком LiqРay 27 серпня 2014 року на суму 344 100,00 грн. За обставинами справи існує презумпція винуватості боржника, яким є АТ КБ "ПриватБанк". Існування фактів порушених прав позивачів ним спростовано не було, в навпаки - банк, не зважаючи на законні вимоги суду, уникав надання інформації, що стосується безпосереднього предмета доказування у справі, покликаючись на різні мотиви, які колегія суддів вважає необґрунтованими. Судом також не було здобуто доказів, які свідчили би про відсутність таких фактів. З урахуванням наведеного апеляційний суд взяв до уваги, що наявність вини виконавця - банку, який одержав грошові кошти у споживача відповідно до угоди користувача та не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язань за цим правочином згідно зі статті 614 ЦК України, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань.
Апеляційний суд вказав, що перевірені та проаналізовані колегією суддів докази в справі збігаються у їх сукупності, є послідовними, переконливими і достатньо вказують про доведеність та обґрунтованість обставин незаконного незарахування АТ КБ "ПриватБанк" перерахованих грошових коштів на рахунки LiqРay, які належать ОСОБА_1 і ОСОБА_3, а тому й невиконання всупереч вимогам закону банком своїх грошових зобов`язань перед позивачами. 12 травня 2017 року при відмові позивачів від позовної вимоги про зобов`язання банку зарахувати грошові кошти представник АТ КБ "Приватбанк" визнав ті обставини, що спірні кошти добровільно перераховано боржником на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у квітні 2017 року. Тобто позов у цій частині відповідачем було визнано. Оскільки вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в матеріально-правовому розумінні є взаємопов`язаними та нерозривними між собою, випливають з одних і тих самих прав та обов`язків сторін та стосуються тих самих фактів порушення відповідачем суб`єктивних цивільних прав позивачів, тому визнання банком позову в частині зобов`язання зарахувати грошові кошти тягне за собою й задоволення інших позовних вимог. Надані позивачами докази на обґрунтування своїх позовних вимог колегія суддів визнала допустимими та належними, що об`єктивно та переконливо підтверджують факти порушення банком суб`єктивних цивільних прав ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Тому позов ОСОБА_1 позов ОСОБА_3 в частині визнання дій банку неправомірними щодо невиконання банківських послуг при користуванні веб-інтерфейсом LiqPay та відновлення роботи всіх інтернет-сервісів Приват24, Фотокаса, ІРay, LiqPay є обґрунтованим та доведеним.
При вирішенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, апеляційний суд зазначив, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. Оскільки за наведених умов договірні зобов`язання банку перед позивачами з приводу зарахування на їхні рахунки LiqРay є грошовими, а щодо їх виконання боржником допущено прострочення, то спірні правовідносини в цій частині регулюються правилами частини другої статті 625 ЦК України. З банку на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних. Договірними умовами розмір пені не визначено, тоді як вимогами пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено відшкодування еквайром (у спірних правовідносинах - банком) 0,1 % суми платежу за кожен день призупинення завершення переказу. Тому з банку на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає стягненню пеня визначена пунктом 37.1 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
При відхиленні заперечень відповідача про сплив позовної давності вимоги про стягнення пені і відмову в задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд вказав, що представник банку брав участь у розгляді справи судом і користувався необхідними процесуальними правами та обов`язками сторони. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Між тим, такого клопотання АТ КБ "ПриватБанк" у суді першої інстанції не заявляв, що унеможливлює обґрунтованість його клопотання в апеляційному суді.
Аргументи учасників справи
У травні 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" подалокасаційну скаргу, що підписана представником Сокуренко Н. В., в якій просило оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При цьому, посилалось на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що: в даних правовідносинах банк надає послуги з переказу грошових коштів. Переказ коштів не є грошовим зобов`язанням банку, оскільки воно полягає в здійсненні переказу грошових коштів, а не у виконанні зобов`язання із здійснення розрахунків з іншими учасниками правовідносин; стягнення пені не було предметом розгляду судом першої інстанції. Саме по цій причині банком не було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, а тому суд апеляційної інстанції став на бік позивачів та безпідставно відмовив банку в задоволенні зазначеного клопотання на стадії розгляду даної справи судом апеляційної інстанції.
У червні 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" подало доповнення до касаційної скарги, які підписані представником Воробйовою А. Ю.
Доповнення мотивовані тим, що ані представником банком в судовому засіданні, ані жодними з письмових пояснень, що було подано у цій справі, позов визнано не було. При цьому судом не було досліджено природу здійсненого перерахування коштів та не було встановлено, чи є зазначена операція саме спірним переказом коштів.Судом апеляційної інстанції не було здійснено дослідження здійснених операцій: в якому порядку та чим врегульовано здійснення таких операцій, чи було в дійсності ініційовано операції на заявлену позивачами суму в зазначені позивачами дати та інші відомості, які мають бути встановлені на підставі окремо визначених документів, а саме - платіжних розпоряджень клієнтів, що є підставою для здійснення переказів коштів. Апеляційний суд не взяв до уваги відсутність належних доказів позовних вимог, не перевірено підстави, якими обґрунтовано винесення судового рішення й невірно застосовано положення статті 5, 60 ЦПК та статті 614 ЦК України.
Вказує, що зобов`язання із перерахування грошових коштів не може вважатися грошовим, адже воно полягає не в сплаті грошових коштів, а в здійсненні їх переказу. Зазначене підтверджується в тому числі й тим, що позовні вимоги з приводу переказу коштів є вимогами немайнового характеру. Відповідно, положення статті 625 ЦК України до цих вимог не підлягають застосуванню. При розгляді судом першої інстанції у банку не було підстав для заяви про закінчення позовної давності, оскільки судом першої інстанції не було розглянуто вимоги позивачів про стягнення пені, а при провадженні в суді апеляційної інстанції - процесуальна можливість вже була відсутня.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2017 року.