Постанова
Іменем України
31 січня 2020 року
м. Київ
справа № 2-5000/07
провадження № 61-1643ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Адміністрація Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Мішановим Сергієм Валерійовичем, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Адміністрації Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності.
Зазначала, що згідно рішення Миколаївської міської ради від 06 жовтня
2006 року за № 1974 "Про надання дозволу на переведення житлових приміщень у нежитлові з їх реконструкцією для розташування об`єктів торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування, офісів" їй було дозволено переведення квартир АДРЕСА_1, які належать їй на праві власності, у нежитлове приміщення та дозволено виконання проектних та ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежитлових приміщень. З метою зайняття підприємницькою діяльністю нею переобладнані під кафе-закусочну вказані квартири загальною площею 280,8 кв. м. та основною площею
202,1 кв. м., при цьому вона має усі необхідні дозвільні документи для роботи кафе-закусочної і нею виконані повністю ремонтно-будівельні роботи по реконструкції та переобладнанню квартир у нежитлове приміщення, виготовлено технічний паспорт на вказане приміщення з цільовим призначенням - кафе-закусочна. Однак, в адміністрації Центрального району їй відмовляють в оформленні правових документів на нього мотивуючи тим, що вона самовільно без попередньо розробленого проекту виконала ремонтно-будівельні роботи по переобладнанню квартир у нежитлове приміщення. На підставі викладеного, позивачка просила суд визнати за нею право власності на зазначене самовільно реконструйоване кафе-закусочну.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на реконструйоване самочинно нежитлове приміщення кафе-закусочної на АДРЕСА_1, основною площею 202,1 кв. м, загальною площею 280,8 кв. м.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Апанасенко В. В., який не брав участі у розгляді справи, звернувся до суду
з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, посилаючись на те, що даним рішенням порушені його прав як сусіда, що живе поруч з кафе
в квартирі № 16 .
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2007 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не був на час здійснення реконструкції квартир № 14 та № 15 та на час ухвалення рішення власником квартири № 16 , тому запитувати його згоди на переобладнання квартир діюче законодавство не вимагало. Тобто, питання про його права та обов`язки цим рішенням не вирішувалося, тому він не мав права на його оскарження, а отже апеляційне провадження у цій справі підлягає закриттю. Крім того, будь-яких доказів про те, що у зв`язку з ухваленням рішення, яке
є предметом перегляду у даній справі, були порушені його права як сусіда,
а саме про те, що шум в кафе-закусочній від використання звуковідтворювальної апаратури та інших джерел побутового шуму порушує санітарні норми, що в квартирі № 16 , де зареєстрований ОСОБА_2 , постійно відчуваються запахи їжі, задимлення, що переплануванням значною мірою здійснено затінення квартири № 16 , ОСОБА_2 надано не було.
Аргументи учасників справ