Постанова
Іменем України
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 554/1400/16-ц
провадження № 61-12353 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк";
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що 30 серпня 2007 року між ним та закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", на підставі типової форми договору, запропонованої банком, було укладено кредитний договір, зі змінами, за яким він отримав споживчий кредит у розмірі 28 208,11 швейцарських франків зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3,99% + FIDR строком до 30 серпня 2037 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ним та ЗАТ "ОТП Банк" було укладено договір іпотеки від 05 вересня 2007 року, за умовами якого він передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Вважав, що укладені між ним та ПАТ "ОТП Банк" кредитний договір, укладені додаткові договори до нього та договір іпотеки є такими, що порушують норми Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про банки і банківську діяльність", вимоги законодавства щодо здійснення валютних операцій, а, отже, мають бути визнані судом недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки банк не дотримав та грубо порушив встановлені законодавством України імперативні вимоги Законів України та приписи Національного банку України, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду договорів, а саме: не виконав вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" щодо надання позичальнику об`єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту, забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів. Кредитний договір є таким, що укладений ним під впливом обману та з застосуванням банком елементів нечесної підприємницької діяльності та грубо порушує права та інтереси споживача фінансових послуг.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати порушеними його права як споживача фінансових послуг, визнати недійсним кредитний договір від 30 серпня 2007 року, укладений між ним ЗАТ "ОТП Банк" з моменту укладення; визнати недійсним договір іпотеки від 05 вересня 2007 року, укладений між ним та ЗАТ "ОТП Банк" з моменту укладення; скасувати заборону відчуження нерухомо майна: квартири АДРЕСА_1, накладеної приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвим О. Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 5125.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2018 року у складі судді Шевської О. І. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 30 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" з моменту укладення. Визнано недійсним договір іпотеки від 05 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" з моменту укладення. Скасовано заборону відчуження нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1, накладеної приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвим О. Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 5125. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умови кредитного договору є несправедливими, так як в ньому встановлено такий розмір визначення процентів (плаваюча процентна ставка FIDR), який суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів", статті 1056-1 ЦК України, Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, Законам України "Про банки та банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Також місцевий суд дійшов висновку про те, що кредитором перед укладенням кредитного договору не було надано позичальнику повну у доступній формі інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; щодо різниці між ануїтентною та класичною схемою погашення заборгованості за кредитом, у тому числі, щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним; щодо відповідних валютних ризиків, чим введено його в оману, поставлено в нерівні несправедливі умови з банком, які призвели в подальшому до значного подорожчання продукції за кредитним договором, що свідчить про агресивну нечесну підприємницьку практику.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при укладенні кредитного договору та договору іпотеки сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, в установленій законом письмовій формі дійшли згоди з усіх істотних умов договору та визначили валюту зобов`язання, а саме: швейцарські франки, що не суперечить вимогам статей 192, 533, 627, 1054, 1055 ЦК України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Закону України "Про захист прав споживачів". Позивач був ознайомлений та погодився з усіма умовами кредитного договору шляхом підписання основного та додаткових договорів, відтак взяв на себе усі валютні ризики, які виникають через конвертацію валюти, зобов`язання щодо визначення іншої валюти кредитування - доларів США чи євро та застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті обмінного курсу банку, факту вчинення оспорюваного правочину під впливом обману суду не довів. Виходячи з умов кредитного договору, зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки вона прямо передбачена умовами двостороннього кредитного договору, який позивачем добровільно виконувався, що свідчить про те, що він визнавав умови договору. Положення кредитного договору про встановлення плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого процента + FIDR, не можна вважати несправедливими, отже, підстав для визнання осопрюваних договорів недійсними судом не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 554/1400/16-ц з Октябрського районного суду м. Полтави.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що умови договорів суперечать принципу добросовісності, спрямовані на здійснення ПАТ "ОТП Банк" нечесної підприємницької діяльності, введення його в оману стосовно реальної ціни споживчого кредиту та валюти зобов`язання, суди попередніх інстанцій не дослідили обставин справи, у порушення положень статей 203, 215 ЦК України, статей 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" не врахували, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки банк не проінформував його про всі істотні умови договору, зокрема, про сукупну вартість кредиту, переваги та недоліки обрання тієї чи іншої кредитної програми, ризики отримання кредиту в іноземній валюті, що позбавило його можливості для здійснення свідомого вибору та призвело до укладення договору на явно невигідних для нього умовах, а підприємницька практика банку є такою, що ввела її в оману. Посилався також на неправомірне стягнення банком комісії.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", на підставі типової форми договору, запропонованої банком, було укладено кредитний договір, зі змінами, за яким він отримав споживчий кредит у розмірі 28 208,11 швейцарських франків зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3,99% + FIDR строком до 30 серпня 2037 року.
Відповідно до пункту 2 частини першої договору кредит видавався на споживчі цілі.
Перед укладенням вказаного кредитного договору 01 липня 2007 року ЗАТ "ОТП Банк" було надано ОСОБА_1 інформаційний листок щодо Умов надання кредиту по програмі "Рефінансування житлового іпотечного кредиту", в якому зафіксовано всі умови та викладено повну інформацію щодо умов кредитування, в тому числі щодо валюти кредиту, його розмірів, форми. порядку видачі кредиту; схеми погашення заборгованості по кредиту, відсотків, дострокового погашення, страхування, послуг банку, орієнтовних витрат за послуги страхових компаній, послуги нотаріуса, оцінювача.
У цьому інформаційному листку ОСОБА_1 підписом засвідчив про те, що банк ознайомив його в письмовій формі з умовами кредитування по програмі "Рефінансування житлового і іпотечного кредиту", а також надав йому інформацію щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту (додаток № 1), наявних у банку форм кредитування та відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача, переваг та недоліків пропонованих схем кредитування (а.с. 90-92, 205-207, 215-217, 243-245, т. 1).
06 вересня 2007 року між сторонами було укладено додатковий договір до кредитного договору від 30 серпня 2007 року, яким внесено зміни та доповнення в кредитний договір, а саме: викладено термін "Розмір платежу" в частині № 1 кредитного договору в наступній редакції: 78.36 + сума нарахованих процентів на дату платежу швейцарських франків. Застереження: Розмір платежу складається з суми нарахованих процентів на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом та частини суми кредиту, що підлягають сплаті щомісячно (а.с. 32, т. 1).
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" було укладено договір іпотеки від 05 вересня 2007 року, за умовами якого він передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Крім того, 03 липня 2009 року між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору від 30 серпня 2007 року, яким внесено зміни та доповнення до кредитного договору у пункті 3 частини № 1 кредитного договору у період розрахунку та розмір процентів, а саме: на період з 10 липня 2009 року по 10 березня 2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка в наступному розмірі 6,24% річних; на період з 10 березня 2010 року до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка в наступному розмірі: фіксований відсоток + FIDR, де фіксований відсоток складає 4,17% річних. Викладено графік платежів у новій редакції (додаток № 1 до цього додаткового договору). Погоджено інші умови. Договір підписано сторонами. скріплено печаткою банку (а.с. 88-89, т. 1).