Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 755/18920/18
провадження № 61-17205 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"; відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року у складі судді Марфіної Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Кашперської Т. Ц., Мережко М. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що з метою отримання кредитних послуг ОСОБА_1 підписав заяву № б/н від 20 лютого 2012 року, згідно якої отримав кредитну картку "Універсальна". 20 лютого 2014 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку "GoId" та відкрито картковий рахунок, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 15 тис. грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.рrivatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Також, відповідач при укладенні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, натомість відповідач свої обов`язки належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 25 вересня 2018 року виникла заборгованість по кредитному договору у сумі 498 446,76 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 194 519,40 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 187 168,53 грн, пені у розмірі 116 758,83 грн. Разом з тим, позивач просив стягнути лише частину заборгованості за тілом кредиту у розмірі 194 519,40 грн.
Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 лютого 2012 рокуза тілом кредиту у розмірі 194 519,40 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів оформлення та укладання між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів і Пам`ятки клієнта, що в сукупності із заявою-анкетою свідчило б про укладений між сторонами у належній формі договір про надання банківських послуг. Зазначення у анкеті-заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягав банк. Також позивачем не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки "Універсальна", переоформлення її на престижну карту "GoId", відкриття на ім`я відповідача рахунку, доказів зарахування кредитних коштів, а також розміру заборгованості відповідача за тілом кредиту у розмірі 194 519,40 грн, тоді як у позові банком зазначено про отримання відповідачем кредиту у розмірі 15 тис. грн. Також позивачем не надано виписки по даному рахунку, а доданий до матеріалів позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" не містить відомостей про тип картки, яка була надана відповідачу, відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з обраним тарифом кредитування, тоді як витяг з Тарифів містить чотири типи карток "Універсальна" з різним видом кредитування. При цьому, розрахунок заборгованості не є доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, оскільки даний розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції і вказав про те, що з анкети-заяви від 20 лютого 2012 року вбачається, що вона заповнена лише частково. Зокрема, розділ про те за якими кредитними умовами, включаючи розмір процентів, виявив намір отримати позичальник ОСОБА_1 кредитну картку, ним не заповнено, що, у свою чергу, свідчить про відсутність між сторонами домовленості про умови кредитування, у тому числі домовленості про належний до сплати розмір процентів за користування кредитними коштами. Також відповідачем не заповнено розділ про те, що Пам`ятка клієнта, яка містить, у тому числі Тарифи банку і основні умови обслуговування та кредитування, отримана ним та він ознайомлений з її змістом під розписку. Отже, враховуючи, що за умовами анкети-заяви позичальника, вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а така заява заповнена відповідачем не повністю і долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що під час підписання анкети-заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Оскільки позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо умов, викладених в Умовах та правилах надання банківських послуг, не доведено факту надання кредиту на підставі анкети-заяви від 20 лютого 2012 року, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" за його недоведеністю. Посилаючись на частину третю статті 367 ЦПК України, суд не прийняв до уваги надану позивачем виписку по рахунку, оскільки банком не надало доказів неможливості подання вказаної виписки до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення АТ КБ "ПриватБанк".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 755/18920/18 із Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність доказів укладення кредитного договору та отримання відповідачем грошових коштів. Вказує, що відсутність підпису позичальника на цих Умовах та правилах не свідчить про необізнаність відповідача з такими та не свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Поставивши свій підпис у анкеті-заяві, відповідач тим самим засвідчив свою згоду з Умовами та правилами кредитування та отримання кредиту на зазначених умовах. Посилаючись на вимоги статті 634 ЦК України та пункт 14.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" позивач зазначив, що вказані норми не встановлюють обов`язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, а узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участі у їх розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової анкети-заяви. Також посилався на те, що кредитний договір ніким не оспорений, а тому є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку відповідача, які є належними та допустимими доказами у справі та які підтверджують, що відповідач користувався грошовими коштами, частково виконував умови кредитного договору, частково сплачував заборгованість, а отже, визнавав свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами попередніх інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Зазначав, що користувався грошовими коштами лише у межах кредитного ліміту в розмірі 15 тис. грн і ця сума була ним погашена.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підтвердження позовних вимог та укладеного кредитного договору позивач надав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 20 лютого 2012 року, підписану ОСОБА_1, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 лютого 2012 року станом на 25 вересня 2018 року становить 498 446,76 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 194 519,40 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 187 168,53 грн, пені у розмірі 116 758,83 грн.
Разом з тим, АТ КБ "ПриватБанк" просив стягнути з ОСОБА_1 лише частину заборгованості за тілом кредиту у розмірі 194 519,40 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга АТ КБ "Приватбанк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.