Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 643/6016/16-ц
провадження № 61-18559 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф, Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2017 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Котелевець А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна.
Позовна заява мотивована тим, що 18 серпня 1989 року між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. У період шлюбу ними було придбано двокімнатну квартиру, загальною площею 44,2 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 та зареєстрована за ОСОБА_3 Квартира набута в порядку приватизації.
У відповідності до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції від 17 грудня 1997 року, чинній на момент приватизації квартири) приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв. м на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них.
Зазначала, що під час приватизації квартири на ім`я відповідача із спільних коштів подружжя було здійснено доплату грошима за площу квартири, яка перевищує розмір тієї, яку наймач має право отримати безоплатно у процесі приватизації. Так, загальна площа квартири становить 44,2 кв. м. Безоплатна норма приватизації складає 31 кв. м. Розмір надлишку площі квартири, за яку відповідач здійснив доплату із спільних коштів подружжя, складає 13,2 кв. м.
Згідно із положеннями Кодексу про шлюб та сім`ю України (в редакції від 01 квітня 1996 року, чинній на момент придбання квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
Приватизована квартира до роздільної (особистої) власності подружжя не відноситься.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила суд визнати існування права спільної сумісної власності на 13,2 кв. м двокімнатної квартири, загальною площею 44,2 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1, починаючи з 23 квітня 1999 року; у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/7 частину спірної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на 13,2 кв. м двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 44,2 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/7 частину вказаної квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 18 серпня 1989 року між сторонами було укладено шлюб. У період шлюбу на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 23 квітня 1999 року за ОСОБА_3 зареєстровано двокімнатну квартиру, загальною площею 44,2 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 .Право власності на вказану квартиру зареєстроване у комунальному підприємстві "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 28 квітня 1999 року, запис у реєстровій книзі № П-5-48873.
Посилаючись на приписи статей 22, 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України, Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній на дату приватизації квартири),статтей 355, 368, 372 ЦК України, суд першої інстанції вважав доведеними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права спільної сумісної власності на 13,2 кв. м квартири, розташованої по АДРЕСА_1, та визнання за позивачем права власності на 1/7 частину вказаної квартири.
Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зазначення конкретної дати виникнення права спільної сумісної власності - 23 квітня 1999 року - суд вважав недоведеними, оскільки право власності на спірну квартиру за відповідачем було зареєстровано 28 квітня 1999 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") подало апеляційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2016 року, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказувало, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та обовʼязки ПАТ "Укрсоцбанк", оскільки спірна квартира є предметом іпотечного договору № 840/5-27/16/10/8-170 від 06 травня 2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_3 .
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2017 року апеляційна скарга ПАТ "Укрсоцбанк" задоволена частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2016 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при розгляді справи суд першої інстанції неповно зʼясував обставини справи, не перевірив наявність обтяжень щодо спірного нерухомого майна. Суд виходив з того, що спірна квартира, розташована по АДРЕСА_1, є предметом іпотечного договору № 840/5-27/16/10/8-170 від 06 травня 2008 року, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 . За змістом вказаного договору спірна квартира належить іпотекодавцю на праві особистої приватної власності, в той час як вказані обставини оспорює позивач у цій справі, що впливає на права та обовʼязки ПАТ "Укрсоцбанк".
Оскільки повноваження апеляційного суду, визначеністаттею 307 ЦПК України, не дають права залучати до участі у справі співвідповідачів та третіх осіб, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову, що не є перешкодою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про поділ майна із визначенням належного кола осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 643/6016/16-ц із Московського районного суду м. Харкова.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 337/474/14-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Аргументи учасників справи