Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
місто Київ
справа № 372/3319/16
провадження № 61-39485св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року у складі судді Болобана В. Г. та постанову Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Мельника Я. С., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") у листопаді 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 79 235, 89 дол. США, що за курсом НБУ станом на 06 квітня 2016 року становило 2 066 253, 95 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 26 лютого 2008 року укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 38/008/08-Пі, згідно з умовами якого банк надав останньому кредитні кошти в розмірі 65 000, 00 дол. США зі сплатою 13 % річних з кінцевим терміном погашення до 25 лютого 2023 року. Позивач стверджував, що умови договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, який повинен був повертати їх рівними платежами щомісячно. Відповідач свої зобов`язання не виконав, не повернув отримані кошти, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутись до суду.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року залишено без змін.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що відповідно до пункту 4.3 кредитного договору право позивача пред`явити вимогу до відповідача щодо повернення заборгованості за кредитом виникло з 17 травня 2009 року (зі спливом 90 днів після останнього платежу) та протягом трьох років (щодо основного зобов`язання), тобто до 17 травня 2012 року. Суд першої інстанції зробив висновок, що позивач знав про порушення своїх інтересів та мав можливість звернутись до суду за захистом своїх порушених прав з боку відповідача у межах позовної давності.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у червні 2018 року, ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2018 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано правила щодо спливу позовної давності, а також правила зміни строку виконання основного зобов`язання, зокрема частину другу статті 1050 ЦК України. Заявник вважає, що суди неправильно тлумачили зміст пункту 4.4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника достроково погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк"Вєтлугін В. В. просить касаційну скаргу банку залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про пропуск позивачем позовної давності зроблені із правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 27 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26 лютого 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 38/008/08-Пі, згідно з умовами якого банк надав останньому кредитні кошти в розмірі 65 000, 00 дол. США зі сплатою 13 % річних з кінцевим терміном погашення до 25 лютого 2023 року.
У підпункті 3.3.4 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати кредитору проценти за користування кредитом та комісії в порядку, визначеному пунктами 2.5, 2.6 цього договору.
Відповідно до підпункту 3.3.5 зазначеного договору позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у порядку, визначеному пунктом 1.1 цього договору.
Згідно з пунктом 4.3 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених підпунктами 3.3.2, 3.3.3, 3.3.7-3.3.13 цього договору, протягом більше ніж 15 календарних днів, або невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених підпунктами 3.3.4, 3.3.5 цього договору протягом більше 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 06 квітня 2016 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 79 235, 89 дол. США, що є еквівалентом 2 066 253, 95 грн.
Судами встановлено, що останній платіж за кредитом (тілом кредиту) зроблений відповідачем 16 лютого 2009 року, а останній платіж за кредитним договором (за відсотками) здійснений ОСОБА_1 12 січня 2010 року.
Щодо наявності підстав для дострокового виконання зобов`язання
Відповідно до правил частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами
(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судами встановлено, що у пункті 4.3 кредитного договору визначено умови, за яких змінюється строк виконання основного зобов`язання, виникає у позичальника обов`язок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.
Враховуючи, що сторони у договорі погодили умови настання дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, доводи касаційної скарги в цій частині відхилені Верховним Судом, заявник не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині.
Щодо наявності правових підстав для стягнення суми кредиту, нарахування відсотків після закінчення строку кредитування
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.