ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2020 року
Київ
справа №825/2177/18
адміністративне провадження №К/9901/67561/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 (головуючий суддя - О.Є. Пилипенко, судді - О.М. Кузьмишина, С.Б. Шелест)
у справі № 825/2177/18
за позовом ОСОБА_1
до Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому просила:
- поновити її на роботі на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації, адміністратора Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.05.2018 по дату ухвалення рішення;
- стягнути з Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
2. На обґрунтування позову вказано, що звільнення з посади було проведено з порушення вимог трудового законодавства, оскільки при попередженні про наступне вивільнення 23.02.2018 позивачу було запропоновано посаду начальника відділу адресних соціальних виплат управління соціального захисту населення райдержадміністрації, при цьому не було повідомлено про той факт, що дана посада є тимчасовою, оскільки вона зберігається за працівником, що знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3- х років. Про те, що дана посада тимчасова позивач дізналася через декілька днів після попередження, у зв`язку з чим відмовилася від переведення на дану тимчасову посаду 02.05.2018. У той же час, на дату попередження про наступне вивільнення з посади з 23.02.2018 та протягом часу до моменту звільнення 02.05.2018 у Борзнянській районній державній адміністрації була ціла низка вакантних посад, які по кваліфікації ОСОБА_1, попередніх займаних посадах, освіті могли бути їй запропоновані. Позивач вважає, що мала переважне право на залишення на роботі, проте, через невиконання приписів закону відповідачем було порушено це право, не враховано кваліфікацію позивача при вирішенні питання про можливе звільнення, в той час як працівники з нижчою кваліфікацією були залишені на роботі на займаних посадах.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 у задоволенні позову відмовлено.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що Борзнянською районною державною адміністрацією не було порушено прав позивача на першочергове залишення на посаді, дотримано обов`язку щодо забезпечення працевлаштування ОСОБА_1 та не порушено вимог Закону України "Про державну службу" та Кодексу законів про працю України під час звільнення ОСОБА_1 з роботи.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Борзнянської районної державної адміністрації №50-К від 02.05.2018 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації, адміністратора районної державної адміністрації. Стягнуто з Борзнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 79 931,49 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Борзнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 17 500 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що запропонована ОСОБА_1 посада (тимчасова, на час відпустки по догляду за дитиною) відповідно до попередження про наступне вивільнення від 23.02.2018, не є рівнозначною посадою у розумінні норм законодавства про працю. Тому відповідачем не виконано вимог законодавства про працю, адже протягом всього часу до моменту звільнення позивачки із займаної посади, жодної посади окрім начальника відділу адресних соціальних виплат управління соціального захисту населення райдержадміністрації, яка не є рівноцінною посадою, відповідачем запропоновано не було.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки здійснено застосування Кодексу законів про працю України, який не підлягає застосуванню, бо ним не визначається рівнозначність посад та неправильно здійснено тлумачення законодавства про державну службу, оскільки відповідно до Закону України "Про державну службу" рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області.
11. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду у судовому засіданні.
12. Позивач у судове засідання не з`явився, про місце, дату і час судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
13. Відповідач подав до суду клопотання про проведення розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача, у зв`язку із неможливістю прибуття до суду через перебування на лікарняному та тимчасову відсутність відповідних кадрів. Касаційну скаргу підтримує повністю, просить задовольнити її в повному обсязі.
14. У зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд касаційної інстанції перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
15. 01.08.2017 згідно розпорядження голови Борзнянської районної державної адміністрації № 145 -К від 01.08.2017 ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації, адміністратора Борзнянської районної державної адміністрації.
16. В Борзнянській районній державній адміністрації ОСОБА_1 працювала з 05.12.2007 і займала посади: головного спеціаліста відділу ведення Державного реєстру виборців апарату райдержадміністрації; державного адміністратора райдержадміністрації; завідувача сектору з надання адміністративних послуг, державного адміністратора апарату райдержадміністрації; начальника відділу з надання адміністративних послуг апарату рай держадміністрації.
17. 23.02.2018 керівником апарату Борзнянської районної державної адміністрації Ткаченко І.І. було ознайомлено ОСОБА_1 з попередженням про наступне вивільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.04.2014 № 201 "Про затвердження граничної чисельності працівників структурних підрозділів обласної державної адміністрації та районних державних адміністрацій" зі змінами, внесеними розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 14.02.2018 № 79, розпорядження голови Борзнянської районної державної адміністрації від 22.02.2018 № 95 "Про затвердження структури і граничної чисельності апарату - та структурних підрозділів райдержадміністрації", від 21.02.2018 № 19-К "Про попередження працівників апарату та структурних підрозділів райдержадміністрації про можливе вивільнення".
18. При попередженні про наступне вивільнення 23.02.2018 ОСОБА_1 було запропоновано посаду начальника відділу адресних соціальних виплат управління соціального захисту населення райдержадміністрації.
19. ОСОБА_1 відмовилася від переведення на тимчасову посаду, про що свідчить її заява від 02.05.2018, оскільки запропонована посада була тимчасовою, яка зберігалася за працівником, що знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3- х років.
20. 02.05.2018 ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації, адміністратора районної державної адміністрації у зв`язку зі скороченням посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" згідно наказу № 50-к від 02.05.2018 Борзнянської районної державної адміністрації.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
23. Згідно із частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу" процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
25. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 Кодексу законів про працю України).
26. Відповідно до статті 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
27. Статтею 42 Кодексу законів про працю України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.