ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2020 року
Київ
справа №807/519/17
адміністративне провадження №К/9901/26145/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року (головуючий суддя Луцович М.М., судді: Гаврилко С.Є., Рейті С.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року (головуючий суддя Багрій В.М., судді: Большакова О.О., Довга О.І.) у справі №807/519/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, Казначейсво), третя особа - Міжгірська районна Державна адміністрація Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Казначейства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міжгірська районна Державна адміністрація Закарпатської області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації у розмірі 1883,84 грн, 1739,18 грн та 52,18 грн, передбаченої частиною першою статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
- зобов`язати відповідача виплатити вказану компенсацію гарантовану частиною першою статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ДКС України в порушення приписів Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", внаслідок порушення строку для перерахування коштів за рішеннями суду про стягнення коштів, здійснив нарахування компенсації у розмірі 3675,20 грн за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, однак не забезпечив її виплату. А тому, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 08 травня 2019 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не встановлено строків виплати компенсації у зв`язку з порушенням термінів перерахування коштів за рішенням суду, натомість перерахування відповідних коштів згідно з пункту 9 "Прикінцевих та перехідних положень" Бюджетного кодексу України може бути здійснено в порядку надходження черговості документів про стягнення коштів. Водночас, суд зазначив, що законодавством України не передбачено жодних виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів або виплаті компенсації за порушення строку перерахування коштів.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 серпня 2019 року підтримав позицію суду першої інстанції.
Поряд із цим, апеляційний суд зазначив, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - у межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Апеляційний суд підкреслив, що виконання рішення поза чергою є неможливим, так як це призведе до перевищення повноважень працівників Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
На рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Аргументи скаржника полягають у тому, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили. Позивач зазначив, що перерахунок компенсації без фактичної виплати перерахованих коштів суперечить його інтересам та не свідчить про належне виконання органом Казначейства зобов`язань за час прострочення виконання судового рішення.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Рух касаційної скарги
Ухвалою від 20 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 30 січня 2019 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області (лист від 30 травня 2014 року №15-10-1/269-3075) було надіслано до ДКС України виконавчі листи: Міжгірського районного суду Закарпатської області, виданий 29 квітня 2013 року у справі № 706/769/12, Воловецького районного суду Закарпатської області, виданий 27 липня 2012 року у справі № 704/116/2012 та Воловецького районного суду Закарпатської області, виданий 27 липня 2012 року у справі № 704/116/2012, для виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані програмою".
31 травня 2016 року, на виконання рішення суду, за виконавчими листами від 27 липня 2012 року у справі № 704/116/2012, на картковий рахунок позивача від ДКС України поступили кошти в сумі 20000 грн та 600 грн, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень (№7, №8).
04 жовтня 2016 року, на виконання рішення суду, за виконавчим листом від 29 квітня 2013 року у справі № 706/769/12, на картковий рахунок позивача від ДКС України поступили кошти в сумі 20000 грн, що підтверджується копією платіжного дорученя (№9).
Після виплати таких коштів, відповідачем прийняті рішення про нарахування та виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів: від 14 листопада 2016 року №19 на суму 1883,84 грн (по виконавчому листу4№706/769/2012), від 28 грудня 2016 року №№ 22, 23 на суму 52,18 грн та 1739,18 грн відповідно (по виконавчим листам №704/116/2012).
Самостійне нарахування ДКС України компенсації за затримку у виконанні рішень суду, зокрема, було встановлено постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (справа №807/542/17)
Листами від 16 листопада 2016 року №5-13/1684-19187 та від 12 січня 2017 року №5-13/438-814 відповідач повідомив ОСОБА_1, про нарахування йому сум компенсації, а також зазначив, що після виконання рішень судів, що надійшли раніше, Казначейство здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь позивача.
Проте, на момент звернення до суду із позовними вимогами, нарахована сума компенсації ОСОБА_1 виплачена не була, що й спонукало його звернутися із зазначеним позовом до суду.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VІ (далі - Закон №4901-VІ) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.
Відповідно до статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Згідно зі статтею 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №4901-УІ, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
З аналізу вказаної норми Закону слідує, що компенсація виплачується за умови несвоєчасного виконання судового рішення та може бути здійснена при виплаті коштів, згідно судового рішення.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (частина друга статті 5 наведеного Закону).
Відповідно до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;