ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/491/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Літкової Людмили Вікторівни на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 (головуючий суддя Разюк Г.П., судді Діброва Г.І., Колоколов С.І.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.06.2019 (суддя Ржепецький В.О.) у справі № 915/491/19
за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Літкової Людмили Вікторівни
про повернення земельної ділянки
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. У березні 2019 року Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (далі - позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця Літкової Людмили Вікторівни (далі - відповідач) про повернення земельної ділянки площею 1 352 кв.м нормативною грошовою оцінкою 970 678,66 грн з кадастровим номером 4810136900:01:041:0005 по вул. Будівельників ріг пр. Богоявленського (Жовтневого) у м. Миколаєві у придатному для використання стані шляхом демонтажу споруд.
1.1. Позовні вимоги з посиланням на норми ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 324, 626, ч. 2 ст. 792, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 13, 31 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовано тим, що договір оренди землі № 2889 від 15.12.2004, укладений між сторонами, припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, при цьому, земельна ділянка на даний час використовується підприємцем під розміщення автостоянки без належних правових підстав, що позбавляє власника спірної земельної ділянки - Миколаївську міську раду можливості користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.06.2019 позов задоволено. Зобов`язано ФОП Літкову Людмилу Вікторівну повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 1352 кв.м нормативною грошовою оцінкою 970 678, 66 грн з кадастровим номером 4810136900:01:041:0005 по вул. Будівельників ріг пр. Богоявленського (Жовтневого) у місті Миколаєві у придатному для використання стані шляхом демонтажу споруд.
2.1. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що договір оренди припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, з огляду на що на даний час земельна ділянка використовується підприємцем під розміщення автостоянки без належних правових підстав. Здійснивши аналіз доводів відповідача щодо продовження договору оренди земельної ділянки на підставі положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", суд дійшов висновку, що вчинення орендарем дій, спрямованих на поновлення договору в рамках процедури, передбаченої частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", виключає у подальшому можливість поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини 6 зазначеної статті Закону, оскільки в разі недосягнення згоди за вже розпочатою процедурою відповідно до частини 5 зазначеної статті, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
За встановлених обставин щодо припинення дії договору оренди, використання відповідачем спірної земельної ділянки без належних правових підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість їх задоволення на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
3. Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.06.2019 залишено без змін.
3.1. Суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної постанови вказав, що матеріали справи не містять, зокрема, доказів укладення додаткової угоди до договору оренди землі про поновлення його дії на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про те, що договір оренди землі від 15.12.2004 припинив свою дію 27.10.2014 у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, а спірна земельна ділянка використовується відповідачем без достатньої правової підстави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
5. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що виходячи з фактичних обставин справи, розглядаючи матеріали справи і наявність наданих доказів, суди першої і апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилили клопотання про витребування належних доказів; встановили обставини, що мають суттєве значення з власних міркувань і які не ґрунтуються на належних доказах; неправильно застосували норми матеріального права.
5.1. Так, на думку скаржника, судами визнано, що до спірних правовідносин не застосовуються норми статей 764, 777 Цивільного кодексу України, оскільки ці норми не регулюють правовідносини з оренди землі. Суди застосували норму ч. 1 ст. 1212 і положення глави 83 Цивільного кодексу України, які не підлягають застосуванню до існуючих правовідносин та невірно витлумачили положення статті 33 Закону України "Про оренду землі".
6. У відзиві на касаційну скаргу, надісланого на адресу суду прокуратурою Миколаївської області, зазначено про необґрунтованість її доводів з огляду на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
7. Відповідачем на адресу суду надіслано відповідь на вищевказаний відзив на касаційну скаргу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
8. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 15.12.2004 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ФОП Літковою Людмилою Вікторівною (орендар) укладено договір оренди землі 2889, за змістом п.п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 27.10.04 №24/15 надає, а підприємець приймає в оренду земельну ділянку для розміщення та обслуговування автостоянки по вул. Будівельників ріг пр. Жовтневого.
8.1. Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1352 кв.м без права передачі її в суборенду. Земельна ділянка вільна від споруд.
8.2. За умовами п. 3.1 Договору строк дії договору протягом 10 років з дати прийняття рішення. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
8.3. Пунктом 7.1 Договору установлено, що у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він її одержав в оренду.
8.4. У разі не продовження строку оренди земельної ділянки, відповідно до підпункту "л" пункту 9.4 Договору, орендар зобов`язаний демонтувати споруди та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням.
9. Як установлено судами, маючи намір на поновлення договору, ФОП Літкова Л.В. звернулась до Миколаївської міської ради з відповідним листом-повідомленням від 11.09.2014.
9.1. Листом від 31.10.2014 №10263/02.02.01-19/03/04 Миколаївською міською радою повідомлено ФОП Літкову Л.В. про те, що питання продовження строку оренди договору вирішуватиметься після сплати у двадцятиденний термін заборгованості з орендної плати. Також підприємця проінформовано, що у разі несплати коштів остання повинна звільнити земельну ділянку від споруд, привести її у належний стан та повернути Миколаївській міській раді за актом приймання-передачі.
9.2. За інформацією виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 07.02.2019 №1022/020201-06/14/19 зазначена в листі заборгованість з орендної плати підприємцем сплачена у грудні 2014 року, тобто з порушенням встановленого строку. При цьому, ФОП Літковій Л.В. повідомлено про необхідність звернення з клопотанням щодо продовження строку дії договору безпосередньо до центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.
З огляду на викладене, господарськими судами зроблено висновок, що відповідно до умов п. 3.1 договору термін його дії сплинув 27.10.2014 та більше не продовжувався. При цьому, враховуючи, що укладений між сторонами договір оренди землі від 15.12.2004 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, а відповідач продовжує використовувати спірну земельну ділянку, власником якої є Миколаївська міська рада, без належних правових підстав, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог прокурора та необхідність повернення відповідачем земельної ділянки площею 1352 кв.м нормативною грошовою оцінкою 970678,66 грн з кадастровим номером 4810136900:01:041:0005 по вул. Будівельників ріг пр. Богоявленського (Жовтневого ) у місті Миколаєві - Миколаївській міській раді.
10. Колегія суддів зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
11. За змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.