1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 554/5138/17

провадження № 51-1106км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Матієк Т. В., Могильного О. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,

прокурора Руденко О. П.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Камінської М. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 -Лук`яненка С. Л. та касаційну скаргу і доповнення до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2019 року в межах кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Наволоки Іванівської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого у тому ж місті (АДРЕСА_2), раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 16 серпня 2017 року за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки 6 місяців, за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 4 роки 1 місяць. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання призначеного за цим вироком та попереднім остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

На підставі ч. 5 ст.72 КК (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання"; далі - Закон № 838-VIII) ОСОБА_1 зараховано у строк покарання термін попереднього ув`язнення з 07 червня 2017 року по 18 вересня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_2, питання про законність й обґрунтованість судових рішень щодо якого в касаційних скаргах не порушується.

Згідно з вироком ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони за встановлених судом першої інстанції обставин та детально наведених у вироку вчинили ряд корисливих злочинів за таких обставин.

Так 02 травня 2017 року в період з 01:00 до 04:00 ОСОБА_1, діючи повторно, з корисливих мотивів, через вікно проник до квартири АДРЕСА_3, звідки таємно викрав мобільний телефон "HUAWEI TIT - U02" вартістю 4444 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на вказану суму.

13 травня 2017 року приблизно о 02:30 ОСОБА_1, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи біля арки будинку АДРЕСА_4, помітивши потерпілу ОСОБА_4, умисно, з корисливих мотивів, відкрито викрали майно останньої на загальну суму 9394,22 грн.

16 травня 2017 року приблизно о 22:00 ОСОБА_1 , перебуваючи неподалік перехрестя вулиць Небесної Сотні та Конституції у м. Полтаві, діючи повторно, з корисливих мотивів, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, рукою вдарив потерпілого ОСОБА_5 у потилицю, від якого той впав на землю, а ОСОБА_1 утримуючи потерпілого, відкрито викрав належне йому на загальну суму 11 799 грн.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 22 січня 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін. На підставі ч. 5 ст.72 КК (в редакції Закону № 838-VIII) зарахував ОСОБА_1 у строк покарання термін попереднього ув`язнення з 23 грудня 2017 року по 22 січня 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У аналогічних за суттю касаційних скаргах захисник Лук`яненко С. В. та засуджений ОСОБА_1 з урахуванням доповнень, не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просять змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки й зарахувати йому у строк покарання термін попереднього ув`язнення з 07 червня 2017 року по 22 січня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В обґрунтування своїх вимог скаржники указують на те, що призначене місцевим судом ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці є занадто суворим. Місцевий суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому. На думку сторони захисту, покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки буде достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів. Також скаржники зазначають, що судами першої і апеляційної інстанцій не правильно застосовано положення ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII), та безпідставно не зараховано ОСОБА_1 у строк покарання термін попереднього ув`язнення в період з 07 червня 2017 року по 22 січня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.



Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника і засудженого, просила залишити постановлені у кримінальному проваджені судові рішення - без зміни.

Захисник Камінська М. П. та засуджений ОСОБА_1, кожен окремо, підтримали касаційні скарги сторони захисту, просили їх задовольнити на підставах, указаних у цих скаргах з урахуванням доповнень засудженого.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині сторона захисту не оскаржує.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Твердження в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та захисника Лук`яненка С. Л. про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі через суворість є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Разом із тим, як уже зазначав Верховний Суд раніше, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 745/398/16-к).


................
Перейти до повного тексту