Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 607/1301/17
провадження № 51-9932 км 18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Святської О. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Костюка О. С.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2018 року таухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12013110080000179від 03 січня 2013 року, стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернопіль, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислено з моменту звернення вироку до виконання та його затримання. На підставі ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року) в строк призначеного судом покарання ОСОБА_2 зараховано термін його попереднього ув`язнення з моменту затримання, а саме 19 грудня 2016 року по дату звільнення його з-під варти у зв`язку із зміною запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, тобто 20 грудня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з цим вироком, 18 грудня 2016 року, ОСОБА_2, що був у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, близько опівночі, вступив в конфлікт із ОСОБА_3, в ході якого умисно наніс йому численні удари ногами по тілу, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, а також тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та легкі тілесні ушкодження. 19 грудня 2016 року внаслідок спричиненої травми голови у вигляді закритої черепно-мозкової травми настала смерть ОСОБА_3
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 30 травня 2019 року апеляційні скарги прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Шуманського П. В. та засудженого ОСОБА_2 залишив без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 1 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вважає, що докази його вини у скоєнні кримінального правопорушення відсутні, суди першої та апеляційної інстанцій не проаналізували його показань та доказів у справі, не звернули увагу на зміну позиції потерпілого, не надали належної оцінки показанням свідків, порушенням під час проведення огляду місця події та слідчих експериментів. Посилається на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, оскільки суд належним чином не проаналізував доказів у справі, не надав обґрунтованих відповідей на доводи його апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_2 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор Костюк О. С. проти касаційної скарги заперечував та просив її залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень в касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що під час апеляційного розгляду були ретельно перевірені доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, із наведенням в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення, та не встановлено неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. Мотиви суду, з яких доводи сторони захисту було визнано безпідставними, є обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.