ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 554/3968/18
провадження № 51-1644км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Кулаківського К.О.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Плохути О.В.(в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170040001011,за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 і ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 296 КК - на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 121 КК - на строк 7 років.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 змінив в частині призначеного покарання, постановивши:
- вважати його засудженим за ч. 2 ст. 296 КК до покарання, призначеного судом першої інстанції, а саме позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 121 КК призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- на підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
- в іншій частині вирок залишити без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 березня 2018 року близько 02:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в розважальному закладі "Робін Гуд" у м. Полтаві разом з особою, провадження щодо якої виділено в окреме провадження, використовуючи незначний привід для конфлікту, проявляючи явну неповагу до правил поведінки в громадських місцях, ігноруючи норми моралі, з хуліганських мотивів вчинили сварку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, під час якої ОСОБА_1 раптово завдав удар кулаком у голову ОСОБА_3 . Працівники охорони клубу припинили хуліганські дії ОСОБА_1 та особи, провадження щодо якої виділено в окреме провадження, змусивши їх заспокоїтись і залишити приміщення клубу.
Однак, перебуваючи на вулиці на зупинці громадського транспорту навпроти входу до розважального закладу "Робін Гуд", ОСОБА_1 та особа, провадження щодо якої виділено в окреме провадження, помітивши ОСОБА_2, який в цей час чекав на таксі, продовжили свої хуліганські дії та проявляючи особливу зухвалість та явну неповагу до існуючих правил і норм поведінки, прагнучи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, діючи спільно та узгоджено, з хуліганських мотивів, вчинили раптовий напад на потерпілого.
Під час цього нападу ОСОБА_1, тримаючи в руці пляшку, вдарив нею по голові ОСОБА_2, а особа, провадження щодо якої виділено в окреме провадження, у цей же час, схопивши потерпілого за одяг, повалила його на асфальт та завдала йому не менше трьох ударів кулаком в голову.
Після цього, продовжуючи свої протиправні дії, особа, провадження щодо якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_1, розташувавшись по обидва боки від потерпілого та незважаючи на те, що ОСОБА_2 знепритомнів і не міг вчиняти активних дій та опору у відповідь на застосоване насильство, об`єднавши свої спільні фізичні зусилля і наміри, разом завдали ногами у взутті не менше тринадцяти ударів по голові та тулубу потерпілого, внаслідок чого спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня, переломів склепіння та основи черепа з розвитком геморагічного забою та локального субарахноідального крововиливу, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя, а також закритого перелому ребра, яке кваліфікується як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд в апеляційному суді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1 через м`якість.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що апеляційний суд:
- на порушення вимог статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не перевірив належним чином доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника щодо узгодженості з іншими доказами в провадженні та не навів переконливих мотивів для зміни вироку в частині призначеного покарання, необґрунтовано застосувавши до ОСОБА_1 ст. 69 КК;
- не зазначив в ухвалі підстав того, що враховані ним пом`якшуючі покарання обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину;
- не взяв до уваги, що наведені в ухвалі обставини, а саме те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, визнав свою вину у вчиненні злочинів та розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочинів, відшкодував потерпілому матеріальну шкоду на лікування, суд першої інстанції вже врахувавпри ухваленні вироку, надав їм належну оцінку з відповідною мотивацією, що стало підставою для призначення ОСОБА_1 покарання на рівні мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 121 КК;
- проігнорував установлені в судовому засіданні суду першої інстанції дані, які не дають у повній мірі зарахувати такі обставини як повне визнання своєї вини та активне розкриття злочину, оскільки ОСОБА_1 з місця події втік і його причетність була установлена через 3 дні завдяки виключно слідчим (розшуковим) діям, а не внаслідок добровільного зізнання останнього; наявність даних відеозапису камер спостереження та показань свідків фактично повністю, без участі обвинуваченого викривали його причетність до кримінального правопорушення; під час слідчого експерименту та в судовому засіданні ОСОБА_1 намагався умисно зменшити свою провину, перекладаючи основну частину завданих потерпілому ударів на іншого співучасника; обвинувачений відшкодував лише вартість лікування, при цьому моральна шкода у розмірі 150 000 грн залишилась невідшкодованою;
- не вказав в ухвалі, яким чином обставини, які пом`якшують покарання та характеризують особу обвинуваченого, з якими погоджується сторона обвинувачення, а саме відсутність судимостей та розкаяння у вчиненому кримінальному правопорушенні, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів;
- не мотивував, чому за тих самих доказів покарання, застосоване судом першої інстанції, є несправедливим і не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину;
- не вказав в ухвалі про наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення в стані сп`яніння, і не мотивував підстав для її неврахування;
- не надав належної оцінки встановленим судом першої інстанції фактичним обставинам провадження, а саме тому, що ОСОБА_1 вчинив злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою з іншою особою, з хуліганських мотивів, з використанням нікчемного приводу, які полягав у тому, що потерпілий не міг довго відшукати номерок для отримання одягу з гардеробу, при цьому не зважаючи, що працівники охорони припинили протиправні дії обвинуваченого в клубі та просили заспокоїтись, останній вийшов на вулицю, де продовжив вчинення дій, спрямованих на доведення злочинного наміру до кінця;