ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року
м. Київ
Справа №705/623/18
Провадження № 51-1041км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Могильного О. П.,
за участю
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Руденко О. П.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Слободянюка І. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 вересня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2018 року та касаційну скаргу захисника засудженого - адвоката Слободянюка І. В. на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017250250002109 по обвинуваченню
ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Старі Бабани Уманського району Черкаської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_1 15 грудня 2017 року, близько 17 години, знаходячись в буд. №6 АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно та цілеспрямовано, в ході конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_2, який переріс у бійку, з метою заподіяння смерті останньому, усвідомлюючи протиправність своїх дій, тримаючи в руці кухонний ніж, наніс ним три удари в обличчя та один удар в ділянку лівого стегна, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження (в області обличчя), а також колото-різану рану лівого стегна з ушкодженням лівої стегнової артерії, що супроводжувалась масивною зовнішньою кровотечею, яка призвела до знекровлення організму, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_1, з метою приховування скоєного ним кримінального правопорушення, вставив ніж, яким спричинив ножові поранення ОСОБА_2 , в ліву руку останнього, тим самим маючи намір імітувати самогубство, та залишив місце скоєння кримінального правопорушення.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2018 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень та про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення є незаконними, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність у засудженого умислу на вбивство потерпілого, що склад суду, який постановив вирок, є упереджений, що апеляційний суд належним чином не розглянув доводи апеляційної скарги, що судами залишено поза увагою стан сп`яніння потерпілого, незаконні дії останнього.
У касаційній скарзі захисник засудженого, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та не звернув уваги на те, що засуджений захищався від незаконних дій потерпілого і смерть потерпілому спричинив з необережності.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу та доводи касаційної скарги захисника.
Захисник засудженого - адвокат Слободянюк І. В. підтримав касаційні скарги.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційних скарг, вважала їх безпідставними.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги засудженого, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається зі змісту вказаної касаційної скарги, засуджений фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм було дано судами першої та апеляційної інстанції, тобто посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до вимог ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
У зв`язку з цим Верховний Суд відхиляє доводи засудженого та його захисника про те, що ОСОБА_1 намагався припинити протиправні дії потерпілого, а також щодо вбивства потерпілого з необережності.
Так, вбивство з необережності може бути вчинено лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Як вже зазначалося, судами встановлено, що ОСОБА_1 умисно завдав потерпілому ОСОБА_2 один удар ножем у ліве стегно, чим заподіяв колото-різане ушкодження стегна з ушкодженням стегнової артерії, що має прямий причинно-наслідковий зв`язок зі смертю потерпілого.
Такий висновок достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які, в свою чергу, були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, та які у своїй сукупності отримали належну правову оцінку.
При цьому твердження засудженого щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень та обставин їх спричинення спростовуються зазначеними доказами, зокрема висновком судово-медичної експертизи та поясненнями експерта, наданими в ході судового розгляду, згідно з якими ножове порання лівого стегна не могло бути заподіяне за обставин, на які вказував ОСОБА_1, оскільки характер такого тілесного ушкодження вказує на те, що воно було заподіяне в той час, коли потерпілий перебував у тому положенні, в якому він був виявлений, а саме в сидячому, а удар був нанесений зверху вниз.