1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду






Постанова

іменем України

04 лютого 2020року

м. Київ

справа № 754/2503/17

провадження № 51-4801км19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В., Макаровець А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Карплюк Л.Р.,

прокурора Чабанюк Т.В.,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Карплюк Л.Р. на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100030012819 від 27 жовтня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Пологи Запорізької області, жителя м . Києва, раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі частини 1 статті 71 КК шляхом часткового складання призначених покарань до покарання, призначеного за цим вироком, приєднано частину невідбутого покарання, призначеного за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року, та ОСОБА_1 за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Початок строку покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК термін попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 27 грудня 2016 року по 09 лютого 2017 року зараховано у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.

27 жовтня 2016 року о 09:30 ОСОБА_1, прибувши на 6 поверх, 3 під`їзду, будинку АДРЕСА_1 підійшов до квартири АДРЕСА_2, у якій проживає потерпілий ОСОБА_2, де діючи умисно та протиправно, невстановленим способом, пошкодив циліндровий механізм замка перших дверей, за допомогою фізичної сили проник до квартири АДРЕСА_2 . Продовжуючи свої злочинні дії, знаходячись у вказаній квартирі, ОСОБА_1, повторно, таємно викрав із квартири АДРЕСА_3, майно потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 4600 грн, чим спричинив шкоду на вказану суму.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування таких вимог захисник вказує на недопустимість огляду місця події від 27 жовтня 2016 року як такого, що здобутий з порушень вимог процесуального закону, проведення огляду місця події 28 жовтня 2016 року під виглядом обшуку, оспорює добровільність доступу до житла під час проведення оглядів ненадання доступу до таких речових доказів, як папілярні узори.

Вказується захисником на позбавлення можливості отримання доказів, що мало прояв у не вирішенні клопотань сторони захисту, у зв`язку з чим і було заявлено відвід судді.

Вважається, що у засудженого отримані відбитки папілярних узорів пальців рук з порушенням вимог закону, оскільки не пред`явлено постанови прокурора про відібрання зразків для експертного дослідження. Зазначається про не відкриття речових доказів та не дослідження їх судом першої інстанції. Інші речові докази вважаються такими, що не можуть відноситися до них.

Крім того, стверджується, що апеляційний суд не перевірив і не розглянув доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого і захисника, які підтримали касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними частиною 1 статті 94 КПК.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі оцінки показань потерпілого ОСОБА_2, який впізнав ОСОБА_1, як такого, що був на місці події, свідка ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4, яка підтвердила огляд місця події від 27 жовтня 2016 року, що проводився у квартирі потерпілого, свідка ОСОБА_5, який викликав поліцію на місце вчинення злочину, вказував на те, що працівники правоохоронного органу самостійно у квартиру потерпілого не заходили, та зазначав про обстановку на місці події.

Крім цього, висновок суду ґрунтується також на підставі письмових доказів з відображенням їх змісту у вироку. Зокрема, на підставі протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27 жовтня 2016 року у громадянина ОСОБА_2, даних протоколу огляду квартири від 27 жовтня 2016 року за адресою: АДРЕСА_4, та ілюстрованою фототаблицею до нього, де вилучено 2 сліда папілярних узорів, частину циліндрового механізму з вхідних дверей та 1 слід структури матеріалу з телевізора; протоколу огляду від 28 жовтня 2016 року у квартирі АДРЕСА_5, де вилучено 2 викрутки, 1 хомка, 1 розвідний ключ, пару рукавиць тряпчаних; протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 грудня 2016 року за участю потерпілого ОСОБА_2 ; постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20 листопада 2016 року, а саме - паперового конверту з 2 слідами папілярних узорів, які вилучено 27 жовтня 2016 року у квартирі АДРЕСА_3 та паперовий конверт з дактилокартами ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; постанов про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 16 січня 2017 року, про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 12 січня 2017 року.

Дослідивши вилучені під час вказаних слідчих дій речові докази, у висновку трасологічної експертизи №4202/тр від 04 січня 2017 року експерти встановили, що на частині циліндрованого механізму замка виявлені сліди знарядь зламу, висновком №4722/д від 17 листопада 2016 року з ілюстрованою фототаблицею, № 9/тр від 05 січня 2017 року встановлено, що слід пальця руки, який вилучений 27 жовтня 2016 року, залишений великим пальцем лівої руки в дактилокарті особи, яка заповнена на ОСОБА_1 . У висновку судової товарознавчої експертизи №4тв від 16 січня 2016 року встановлено розмір матеріальної шкоди.

Натомість дані з телекомунікаційних мереж, здобутих внаслідок негласних слідчих дій, суд першої інстанції визнав недопустимими.

Суд у відповідності до вимог статті 94 КПК оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Також суд першої інстанції навів переконливі доводи на спростування доводів сторони захисту щодо недопустимості інших доказів у кримінальному провадженні.

Діючи відповідно до вимог статті 85 КПК, суд поклав у основу вироку належні докази, які прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню згідно зі статтею 91 КПК, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.


................
Перейти до повного тексту