Постанова
іменем України
04 лютого 2020року
м. Київ
справа № 585/1527/16-к
провадження № 51-5286км19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
захисника Осіпова Ю.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
потерпілого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - Осіпова Ю.В. на ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 липня 2019 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200100000016 від 05 січня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ромни Сумської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за частиною 1 статті 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_2 засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.
05 січня 2016 року ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110206, д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, в порушення вимог пункту 12.1 ПДР України рухався по вул. Комсомольській м. Ромни в напрямку центру м. Ромни, та, не обравши безпечної швидкості на даній ділянці проїзної частини, не врахував дорожньої обстановки та під час виконання маневру обгону виїхав на середину проїзної частини, втратив керування над транспортним засобом, де в подальшому виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого відбулося зіткнення з транспортним засобом ВАЗ 21041, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, який в цей час рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок зіткнення транспортних засобів водій ОСОБА_1 та пасажир транспортного засобу ВАЗ 21041 ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості та для надання медичної допомоги доставлені до Роменської ЦРЛ.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 19 липня 2019 року змінено вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 .
З мотивувальної частини вироку виключено вказівку суду про обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину щодо особи похилого віку, залишивши в іншій частині цей вироку без змін. На підставі пункту 2 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання у звязку із закінченням строку давності.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вимоги захисник обґрунтовує тим, що постанова про визначення групи прокурорів долучена під час судового розгляду 23 березня 2017, на час досудового розслідування не виносилась, а прокурори Скоромний О.М., Думал С.М. з 06 січня 2016 року до 21 березня 2016 року не мали повноважень прокурора у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні, передбачених статтею 36 КПК.
Також стверджується, що повідомлення ОСОБА_4 про підозру складено слідчим за погодженням з прокурором, який з вже наведених підстав на час складання повідомлення про підозру, тобто на 14 березня 2016 року, не мав повноважень прокурора у кримінальному провадженні.
Свої доводи захисник посилює практикою Верховного Суду, а саме №800/574/17 від 12 лютого 2019 року, 754/7062/15-к від 19 квітня 2018 року.
Також захисник вказує на те, що апеляційний суд залишив змінену апеляційну скаргу захисника без задоволення, однак не зазначив про це у резолютивній частині.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав касаційну скаргу, доводи потерпілого і прокурора, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник в суді першої інстанції, а також в апеляційній і касаційній скаргах стверджує про відсутність у прокурорів повноважень прокурора у формі процесуального керівництва під час досудового розслідування та не відкриття під час досудового розслідування постанови про призначення групи прокурорів, що обґрунтовує практикою касаційного суду.
Основними аргументами сторони захисту про відсутність у прокурорів повноважень на процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим не було повноважень на повідомлення про підозру та затвердження обвинувального акту, є те, що не було відкрито постанови про призначення групи прокурорів.
На підтвердження таких доводів захисник посилається на практику Верховного Суду.
Досліджуючи доводи захисника та практику Верховного Суду, на яку посилається захисник, колегія суддів зазначає наступне.
З постанови Верховного Суду від 19 квітня 2018 року (справа №754/7062/15-к, провадження №51-3654км18), яку захисником взято за основу, вбачається, що колегія суддів дійшла висновку, що повідомлення про підозру було складено слідчим за погодженням з прокурорами, які на час складання повідомлення про підозру, не мали повноважень прокурорів у кримінальному провадженні.
У цьому рішенні колегія суддів дійшла до такого висновку з підстав того, що на час виконання вимог статті 290 КПК постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні не містили підпису заступника прокурора, у зв`язку з чим прокурори не мали повноважень прокурора у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, передбачених статтею 36 КПК.
Разом з цим було зазначено про те, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не наділяє прокурора повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, передбаченими статтею 36 КПК.