Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 711/1455/18
провадження № 61-5727св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Константином Владиславом Михайловичем, на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26 жовтня 2018 року у складі судді Шиповича В. В. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна.
Позовна заява мотивована тим, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 28 січня 2006 року по 02 листопада 2017 рік.
За час перебування у шлюбі подружжя набуло за спільні кошти майно, що є спільною сумісною власністю, а саме: трикімнатну квартиру у АДРЕСА_1 далі - квартира) та земельну ділянку в селі Червона Слобода Черкаського району Черкаської області з кадастровим номером 7124990000:03:003:0808 (далі - земельна ділянка).
Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 .
У зв`язку з тим, що між сторонами існує спір з приводу поділу спільного сумісного майна, позивачка звернулась до суду з метою вирішення такого спору, та просила визнати нерухоме майно: квартиру та земельну ділянку спільною сумісною власності подружжя, а також визнати за нею та ОСОБА_3 право власності на вказані об`єкти нерухомого майна по 1/2 частці за кожним.
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просив визнати боргове зобов`язання ОСОБА_2 відповідно до розписки від 03 лютого 2013 року в сумі 30 000, 00 доларів США спільним сумісним зобов`язанням подружжя, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину даного боргового зобов`язання, а саме 15 000, 00 доларів США.
Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11 вересня 2018 року, у зв`язку із пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 193 ЦПК України, відмовлено у прийнятті до спільного розгляду із первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання боргу спільним сумісним зобов`язанням подружжя та стягнення коштів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано квартиру АДРЕСА_2 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 400 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, придбана ОСОБА_2 в результаті приватизації в 2015 році, а тому в силу пункту 5 частини першої статті 57 СК України є особистою приватною власністю останнього. Визнаючи квартиру спільним сумісним майном та визнаючи за кожним із сторін по 1/2 частині спірної квартири, суд виходив з того, що кошти, за які квартира придбана, були отримані в інтересах сім`ї (в тому числі, отримані в кредит та в позику).
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26 жовтня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
14 березня 2019 року представник ОСОБА_2 ? адвокат Константин В. М. звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив: поновити строк на касаційне оскарження рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26 жовтня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року; скасувати оскаржувані рішення в частині визнання квартири АДРЕСА_2 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частину спірної квартири. Ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину спірної квартири; визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини спірної квартири; вирішити питання про перерозподіл судових витрат.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, не повним з`ясуванням обставин справи, а також висновки судів першої та апеляційної інстанції про визнання за ОСОБА_1 1/2 частини спірної квартири є незаконними та необґрунтованими, та не відповідають дійсним обставинам справи.
Судами не взято до уваги та не надано належної оцінки доказам наданим відповідачем на джерело коштів, за які було придбано спірну квартиру, а саме заявник вказує, що на придбання квартири ОСОБА_2 взяв у борг у своїх батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кошти в розмірі 30 000 доларів США, про що була надана розписка. Борг на час розгляду справи не погашено, а тому дані кошти є особистими коштами відповідача, які мають враховуватися при поділі спільного майна подружжя.
Інша частина вартості квартири в сумі 133 000 гривень, що на той час було еквівалентно 16 600 доларів. США було взято в кредит на підставі договору від 13 лютого 2013 року, який виплачено особисто ОСОБА_2 за рахунок коштів з підприємницької діяльності.
Решта суми за квартиру в розмірі 13 400 доларів США відповідачем сплачено за рахунок заощаджень ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності.
Посилаючись на те, що половину вартості квартири (30 000 доларів США) сплачено за рахунок особистих коштів ОСОБА_2, заявник зазначає, що в силу статей 57, 60, 70 СК України поділу як спільне майно подружжя підлягає лише половина квартири, тобто по 1/ 4 частці кожному.
Також судами не взято до уваги правову позицію Верховного суд, викладену у постанові від 18 червня 2018 року по справі № 711/5108/17.
Доводи інших учасників справи:
11 травня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного суду відзив на касаційну скаргу, в якій вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2, та залишити без змін оскаржувані рішення.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року клопотання ОСОБА_2, подане адвокатом Константином В. М., про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26 жовтня 2018 року та постанови апеляційного суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року задоволено.
Поновлено строк на касаційне оскарження.
Відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Витребувано матеріали цивільної справи з Придніпровського районного суду міста Черкаси.
Клопотання ОСОБА_2, подане адвокатом Константином В. М., про зупинення виконання оскаржуваних рішень задоволено.
Зупинено виконання рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року, до закінчення касаційного провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення, в оскаржуваних їх частинах, ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 січня 2006 року зареєстрували шлюб, який було розірвано 02 листопада 2017 року.
Від шлюбу сторони мають двох дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час перебування у шлюбі сторони набули нерухоме майно, а саме - спірну квартиру, відповідно до договору купівлі-продажу від 13 лютого 2013 року, укладений між ОСОБА_8 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Поп Н. Г. Згідно пункту 6 договору купівлі-продажу квартири, продаж вчинено за 480 000 грн. Купівля квартири здійснена за письмовою згодою дружини покупця - ОСОБА_1
13 лютого 2013 між ОСОБА_2 та акціонерним товариством "Укрсоцбанк" укладено договір кредиту № 895МІ11130213001 на придбання житла на вторинному ринку, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 133 000 грн на купівлю нерухомості. В забезпечення виконання умов даного договору кредиту між акціонерним товариством, як кредитором, ОСОБА_2, як позичальником та ОСОБА_1, як поручителем було укладено договір поруки від 13 лютого 2013 року № 895МІ11130213001-ПОР.
Відповідно до довідки від 13 грудня 2013 року № 3015-14475 Черкаського відділення акціонерного товариства "Укрсоцбанк" ОСОБА_2 виконано всі зобов`язання по кредиту від 13 лютого 2013 року № 895МІ11130213001, заборгованість погашена в повному розмірі 13 грудня 2013 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд: