Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 641/5812/16-ц
провадження № 61-4817св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2016 року в складі судді Богдан М. В.та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном.
Позовна заява мотивована тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ним 15 вересня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Право набуття права власності на указану квартиру виникло у нього в порядку застосування статті 37 Закону України "Про іпотеку" на підставі договору іпотеки № 11. Проте, на його неодноразові вимоги відповідачі відмовляються звільнити квартиру та добровільно знятися з реєстраційного обліку, до цього часу проживаючи в квартирі та безпідставно користуючись майном, яке їм не належить.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні належним йому на праві власності майном шляхом виселення відповідачів з вказаної квартири та зняття їх з реєстраційного обліку.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Вирішено усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 .
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачі як колишні власники, втративши право власності на квартиру, втратили і право користування нею, тому на вимогу нового власника повинні звільнити її.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення судів у іншій частині не оскаржуються, а тому у касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та прийнято рішення, які не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У квітні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4,подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 13 січня 2011 року
№ 11. Право власності на вищезазначену квартиру зареєстровано за
ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
15 вересня 2014 року.
Відповідно до пункту 1.3 договору іпотеки від 13 січня 2011 року указана квартира належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 листопада 2009 року Сьомою харківською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2836 Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 10 листопада 2009 року, номер витягу: 24408369, реєстраційний номер: 20090582, номер запису: В-51350, в книзі: 1.
Вищевказані документи та технічний паспорт на квартиру передаються іпотекодержателю та повинні бути повернуті іпотекодавцю в разі належного виконання у повному обсязі зобов`язання за основним договором.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.
Аналогічні норми закріпленні у статті 81 чинного ЦПК України.
Верховний Суд України у постанові від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 зробив правовий висновок, згідно з яким за змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV (далі - Закон № 898-IV) та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.