Постанова
Іменем України
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 203/1622/18
провадження № 61-14414св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року у складі судді Казака С. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовомдо ОСОБА_2, в якому просив стягнути на свою користь з відповідача надані в позику кошти в сумі 70 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 841 000,00 грн, проценти в сумі 19 600,00 доларів США, що еквівалентно 515 480,00 грн, інфляційні витрати в сумі 65 172,29 грн.
Позов мотивований тим, що 20 лютого 2017 року позивач надав у позику відповідачу кошти в розмірі 70 000,00 доларів США, на підтвердження чого відповідачем складено розписку від 20 грудня 2017 року. За умов розписки відповідач зобов`язався повернути кошти у строк до 20 грудня 2017 року, а також сплачувати щомісяця винагороду в розмірі 4 % від суми позики.
У встановлені в розписці строки та станом на день звернення до суду з позовом відповідач отримані у позику кошти не повернув та проценти не сплатив.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 70 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 1 835 330,00 грн, проценти в сумі 19 600,00 доларів США, що в еквіваленті становить 513 892,40 грн, а загалом стягнуто 89 600,00 доларів США, що в еквіваленті становить 2 349 222,40 грн, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторонами укладено договір позики грошових коштів, оформлений розпискою від 20 лютого 2017 року, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу кошти в сумі 70 000,00 доларів, які відповідач зобов`язався повернути до 20 грудня 2017 року, а також сплачувати щомісячно проценти в розмірі 4 % від суми позики, що становить 2 800,00 дол. США. Відповідач не надав доказів того, що ним повернуті позичені кошти та сплачено проценти в обумовлених у розписці розмірах. Підстави для стягнення інфляційних втрат відсутні, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а не іноземна валюта, а у позику передано іноземну валюту.
Постановою Дніпровського апеляційного суду 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року в частині розміру стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми основного боргу змінено з 70 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 835 330,00 грн, на 69 410,82 дол. США, що еквівалентно 1 819 882,29 грн; у частині розміру загальної суми грошових коштів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, змінено з 89 600,00 дол. США, що еквівалентно 2 349 222,40 грн, на 89 010,82 дол. США, що еквівалентно 2 333 774,69 грн, змінено розмір стягнутого з відповідача судового збору, в іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 здійснював платежі на карту № НОМЕР_1 одержувача ОСОБА_1 04 квітня 2018 року на суму 3 316,58 грн, 14 квітня 2018 року на суму 4 020,10 грн і 5 489,00 грн. Згідно з копією письмової розписки ОСОБА_1 від 02 вересня 2018 року, позивач отримав також 100,00 дол. США на повернення боргу. Твердження представника позивача про те, що ці кошти отримані позивачем від відповідача на погашення інших боргових зобов`язань, що виникли не за борговою розпискою від 20 лютого 2017 року, є недоведеними; позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту існування між сторонами інших боргових зобов`язань, окрім визначених борговою розпискою від 20 лютого 2017 року; клопотань про надання відповідних доказів чи витребування доказів судом не заявлено. Доводи апелянта щодо повернення позивачу боргу за розпискою від 20 лютого 2017 року у більшому розмірі, ніж 3 316,58 грн, 4 020,10 грн, 5 489,00 грн і 100,00 дол. США є недоведеними, належні та допустимі докази на підтвердження такої позиції апеляційному суду не надані; клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлене, що стверджується протоколом і звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції. Представлений апелянтом аудіозапис не відповідає вимогам стаття 77 - 79 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та не може бути прийнятий як доказ у даній справі. З вказаного аудіозапису неможливо встановити, чи приймає участь у розмові саме відповідач; з цього приводу відповідних експертних висновків суду не представлено, клопотань про призначення судової експертизи позивачем не заявлено. Представником позивача наданий апелянтом аудіозапис належним доказом не визнано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 липня 2019 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції мав постановити у справі заочне рішення, що дозволило б відповідачу надати наявні у нього докази у суд першої інстанції. Усі умови, визначені в статті 280 ЦПК України для постановлення заочного рішення, були наявні.
Суд незаконно відмовив у клопотанні відповідача про допит як свідка його дружини, яка б могла підтвердити факт повернення позичених грошових коштів відповідачем.
Відповідач надав апеляційному суду таблицю, що відображає дійсні суми позики та повернутих відповідачем позивачу коштів. Загалом у період з 2016 рік по 2018 рік з позичених у позивача 70 000,00 дол. США відповідачем повернуто 62 180 доларів США. Загальна сума неповернутої позики та процентів складає 27 420 дол. США.
Апеляційний суд неправомірно не дослідив і не визнав допустимим доказом електронний доказ - аудіозапис розмови ОСОБА_5 з позивачем ОСОБА_1, яка відбулася 02 вересня 2018 року під час повернення останньому боргу в сумі 100 доларів США і написанням ним відповідної розписки. Аудіозапис зроблено мобільним телефоном і перенесений на аудіодиск, долучений до матеріалів справи. Під час розмови дружина відповідача просить ОСОБА_6 письмово підтвердити той факт, що відповідач дійсно повернув гроші у вигляді процентів, а також як основний борг - 15 000,00 дол. США та 2 500,00 дол. США. Позивач відмовився надати письмове підтвердження факту повернення грошових коштів з посиланням на необхідність консультації з адвокатом.
Клопотання про призначення експертизи даного електронного доказу представником відповідача не заявлялося, оскільки сам доказ апеляційним судом не досліджувався.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судом
Між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 20 лютого 2017 року укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу, а відповідач отримав від ОСОБА_1 у борг 70 000,00 дол. США, що підтверджується борговою розпискою від 20 лютого 2017 року.
Відповідно до розписки, виданої відповідачем позивачу, позика мала бути повернута до 20 грудня 2017 року. Також відповідач зобов`язався сплачувати щомісячно винагороду у розмірі 4 % від суми позики.
Відповідач здійснював платежі на карту № НОМЕР_1 одержувача ОСОБА_1 04 квітня 2018 року на суму 3 316,58 грн, 14 квітня 2018 року на суму 4 020,10 грн і 5 489,00 грн.
Згідно з копією письмової розписки ОСОБА_1 від 02 вересня 2018 року, позивач отримав 100,00 дол. США на повернення боргу.