1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



04 лютого 2020 року

Київ

справа №825/3615/15-а

касаційне провадження №К/9901/25087/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

за участю секретаря Жидецької В.В.,

представника позивача Шегери І.Л.,

представника відповідача Качанка О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 (суддя Д`яков В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Твердохліб В.А., Троян Н.М.) у справі № 825/3615/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігів-Авто" до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерного товариства "Чернігів-Авто" звернулося до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2015 № 0003292200 та № 0003282200.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 26.11.2015 позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.01.2016 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 залишив без змін.

Чернігівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: пункту 189.1 статті 189, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що спірні господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія" не мають реального характеру, а є лише проведенням транзитних фінансових потоків з метою надання податкової вигоди для штучного формування показників податкового обліку. Крім того, податковий орган вказав, що позивачем здійснено переведення основних засобів перед їх продажем з виробничого до невиробничого використання, а тому таку операцію необхідно оподатковувати податком на додану вартість, виходячи з бази оподаткування за балансовою (залишковою) вартістю.

У свою чергу, під час судового засідання у справі податковий орган наголосив на наявності ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 у справі № 646/8865/16-к, за якою засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія" звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків даності, тобто за нереабілітуючими підставами.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Чернігівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області було проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Чернігів-Авто" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 01.09.2015 №1539/22/14235422.

Вказаним актом зафіксовано допущення Публічним акціонерним товариством "Чернігів-Авто" порушень:

1) підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на прибуток за 2014 рік в сумі 142210,00 грн.;

пунктів 198.1, 198.2, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 28442,00 грн., в тому числі: за січень 2013 року - в сумі 17203,00 грн., за лютий 2013 року - 5761,00 грн., за березень 2013 року - 5478,00 грн.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує неправомірним формуванням показників податкового обліку за наслідками безтоварних господарських операцій Публічного акціонерного товариства "Чернігів-Авто" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія" на підставі договору від 18.09.2012 № П/12-220 про поставку природного газу. В обґрунтування безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, відповідно податку на додану вартість та витрат за такими операціями Чернігівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області посилається на дефектність деяких первинних документів, а саме: пред`явлені позивачем акти приймання-передачі газу всупереч умовам договору (пункт 3.5) не погоджені з газотранспортною або газорозподільною організацією. Крім того, відповідач наголошує на тому, що встановлені актом перевірки Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова від 12.08.2014 №1137/20-38-23-01-04/37764888 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ "Українська нафтогазова компанія" обставини також свідчать про відсутність факту реального здійснення операцій з поставки позивачу природного газу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія" у період: січень-березень 2013 року: відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження; ненадання під час проведення контрольного заходу первинних документів щодо господарської діяльності.

2) пункту 189.1 статті 189, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 743592,00 грн., в тому числі: за серпень 2014 року - 559366 грн., за грудень 2014 року - 184226,00 грн.

На думку податкового органу, позивач перед здійсненням операцій з продажу необоротних активів самостійно перевів їх до складу утримуваних для продажу, змінивши призначення з виробничого на невиробниче, а тому повинен був оподатковувати такі операції за правилами пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, визначивши базу оподаткування податком на додану вартість, виходячи з балансової (залишкової) вартості.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2015:

0003292200, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 142212,00 грн.;

0003282200, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1158051,00 грн., в тому числі: в сумі 772034,00 грн. за основним платежем та в сумі 386017,00 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов в частині вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 17.09.2015 № 0003292200 у повному обсязі та № 0003282200 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 28442,00 грн. за основним платежем та в сумі 14221,00 грн. за штрафними санкціями, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пред`явленими позивачем первинними документами підтверджується реальне здійснення спірних господарських операцій Публічного акціонерного товариства "Чернігів-Авто" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні показників податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

У свою чергу, реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи дійсно відповідні послуги отримано від указаного у первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, обговорити питання щодо допиту відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагента, задіяних у такому процесі) як свідків.

Крім того, в даному випадку необхідно дослідити технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія" виконати спірні поставки природного газу з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо), а також з урахуванням специфіки предмету договору.

При цьому слід перевірити, якими силами та засобами виконувались спірні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями тощо.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.


................
Перейти до повного тексту