ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2020 року
Київ
справа №804/626/16
касаційне провадження №К/9901/29130/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжелектромонтаж" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 (головуючий суддя - Баранник Н.П., судді: Дурасова Ю.В., Щербак А.А.) у справі № 804/626/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжелектромонтаж" до Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Криворіжелектромонтаж" звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2015 № 0001062203.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 19.07.2016 позовні вимоги задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.02.2017 скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Криворіжелектромонтаж" оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2016.
В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, вказує на те, що порушення податкової дисципліни задекларованими позивачем постачальниками не може тягнути негативних наслідків для Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжелектромонтаж", в тому числі у виді позбавлення права на формування податкового кредиту.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Криворізькою південною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжелектромонтаж" з питань достовірності формування податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Астон Інком", Товариством з обмеженою відповідальністю "ДГ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Формоза-Сіті", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лара Груп" за грудень 2014 року та достовірності формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість по реалізації товарів (робіт, послуг), результати якої оформлено актом від 06.05.2015 № 270/22.12/33759279.
Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 480000,00 грн.
Допущення вказаних порушень податковий орган пов`язує з неправомірним включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання робіт з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон Інком" на підставі договору від 28.11.2014 № 14-43, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Формоза сіті" на підставі договору від 03.12.2014 № 55/12-2014, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДГ" на підставі договору від 21.11.2014 № 248, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лара Груп" на підставі договору від 27.11.2014 № 2714/11.
На думку податкового органу, такі операції не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки зміст первинних документів позбавляє можливості ідентифікувати фактичне виконання договірних зобов`язань. Так, Криворізька південна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області наголошує на тому, що у деяких пред`явлених позивачем первинних документах не відображено розшифровки статті витрат, даних про електрообладнання, обсягу (кількість, ціну) наданих послуг, місця виконання робіт. Крім того, відповідач посилається на невідображення контрагентами позивача у податкових звітностях з податку на додану вартість податкових зобов`язань за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворіжелектромонтаж", а також на відсутність у вказаних контрагентів усіх необхідних ресурсів для реального виконання спірних послуг.
На підставі акта перевірки від 06.05.2015 № 270/22.12/33759279 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 № 0001062203, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 720000,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 480000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 240000,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне виконання спірних договірних зобов`язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а недоліки деяких з них чи їх відсутність не є підставою для беззаперечного висновку про безтоварних характер господарських операцій, яких вони стосуються.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пред`явлені позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Астон Інком", Товариством з обмеженою відповідальністю "ДГ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Формоза-Сіті", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лара Груп" містять загальну назву послуг (профілактична діагностика та обслуговування обладнання), що позбавляє можливості встановити їх фактичний зміст. Крім того, суд вказав на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів проведення розрахунків між сторонами, а також доцільності придбання оспорюваних послуг саме від задекларованих постачальників.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.