ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2020 року
Київ
справа №814/902/13-а
касаційне провадження №К/9901/27563/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вознесенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.07.2015 (суддя Малих О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 (головуючий суддя - Золотніков О.С., судді: Осіпова Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі № 814/902/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна" до Вознесенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Вознесенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013 № 0000062301, № 0000072301, № 0000082301, а також від 27.02.2013 № 0000122201 та № 0000132201.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 10.07.2015 позовні вимоги задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.12.2015 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.07.2015 залишив без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Вознесенська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області оскаржила їх в касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 103.9 статті 103, підпункту "в" пункту 160.1, пункту 160.2 статті 160, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Вознесенською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 04.01.2013 № 1/22-0121/35723464.
У вказаному акті перевірки податковим органом викладено висновки про порушення позивачем:
пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 440 грн.;
підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 584048,17 грн.;
пункту 103.9 статті 103, підпункту "в" пункту 160.1, пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України та пункту 2 статті 12 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, що призвело до заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 в сумі 437029,54 грн.
За наслідками проведення вказаного контрольного заходу Вознесенською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.01.2013:
№ 0000062301, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 440 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 110 грн.;
№ 0000072301, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 584048,17 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 146012,04 грн.;
№ 0000082301, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем в сумі 437029,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 120610,99 грн.
За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013 № 0000122201, яким позивачу на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України донараховано штрафні санкції з податку на прибуток у сумі 146012,05 грн., а також № 0000132201, яким позивачу на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України донараховано штрафні санкції у сумі 110 грн. з податку на додану вартість.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013 № 0000062301 та від 27.02.2013 № 0000132201, суд касаційної інстанції зазначає таке.
В обґрунтування висновків про допущення позивачем порушень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.01.2013 № 0000062301, податковий орган вказував на безпідставне включення до складу податкового кредиту за вересень 2011 року податку на додану вартість за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-СВ" щодо придбання товарів (інструментів), які не спричиняють реальних правових наслідків. У підтвердження своєї позиції відповідач вказує на висновки акта перевірки Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 01.12.2011 № 852/23-325/34707148 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-СВ". Крім того, податковий орган наголошував на відсутності первинних документів, які б підтверджували факт транспортування товарів Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна".
За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, судові інстанції встановили, що вона є реальною та підтверджується долученими Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарської операції та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції та її пов`язаність із господарською діяльністю позивача, зокрема: податковою накладною від 07.09.2011 № 449, видатковою накладною 07.09.2011 № 449, банківською випискою про оплату.
Органом доходів і зборів, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна" розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ`єктивність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненою з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-СВ" господарською операцією ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Отже, позиція судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013 № 0000062301 та від 27.02.2013 № 0000132201 як похідного є обґрунтованою.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013 № 0000072301 та від 27.02.2013 № 0000122201, суд касаційної інстанції зазначає таке.
В обґрунтування висновків про допущення позивачем порушень підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.01.2013 № 0000072301, податковий орган вказував на те, що позивач не відніс до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, за І квартал 2012 року суму безнадійної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності у три роки.
При цьому відповідач виходив з таких обставин.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна" (покупець) та Республіканським унітарним підприємством "Мінський тракторний завод" (продавець) укладено міжнародний контракт від 20.03.2008 №112/05786206/080403-3 щодо придбання тракторів марки "Беларус" в сумі 3 202 225 327,2 руб. РФ., що еквівалентно 2781181,76 грн., з умовою 100%-ої попередньої оплати.
У відповідності до пункту 2.3 вказаного контракту відвантаження відбується партіями протягом 70 днів після оплати за товар згідно з пунктом 3.3 контракту.
Згідно з пунктом 3.3 зазначеного контракту покупець здійснює 100 % оплати на розрахунковий рахунок продавця в рублях РФ.
Відповідно до пункту 10 вказаного контракту сторонами передбачено, що у випадку коли спори між сторонами не будуть вирішені шляхом переговорів, то такі спори підлягають розгляду в господарському суді м. Мінська у відповідності до чинного законодавства Республіки Білорусі. Право, яке підлягає застосуванню - матеріальне і процесуальне право Республіки Білорусі.
Також в підпункті 11.6 пункту 11 контракту визначено, що у всіх питаннях, які не передбачені цим контрактом, сторони керуються чинним законодавством Республіки Білорусі.
Відповідно до додаткової угоди від 23.02.2009 № 20 до контракту від 20.03.2008 № 112/05786206/080403-3 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна" та Республіканським унітарним підприємством "Мінський тракторний завод" зменшено суму контракту у зв`язку з виникненням крос-курсу валют на суму 2 781 181,76 грн. (еквівалент - 11 342 503,11 руб. РФ.).
Республіканським унітарним підприємством "Мінський тракторний завод" у березні 2009 року здійснено поставку тракторів в загальній сумі 11 342 503,11 руб. РФ. (що еквівалентно 2 781 181,76 грн.), що підтверджується відповідними вантажними митними деклараціями.
Оплату за поставку таких товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна" не здійснено.
При цьому в березні 2012 року на підставі звіту Комісіонера від 31.03.2012 № б/н вказану кредиторську заборгованість передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" як курсову різницю в сумі 2 781 181,76 грн., яка виникла згідно з додатковою угодою від 23.02.2009 № 20 до контракту від 20.03.2008 № 112/05786206/080403-3, та відображено таку операцію в бухгалтерському обліку.
Відповідач наголошує на тому, що оскільки умовами договору визначено врегулювання спорів в порядку законодавства Республіки Білорусі, а статтею 197 Цивільного кодексу Республіки Білорусі встановлено загальний строк позовної давності у три роки, то з огляду на нездійснення позивачем станом на 31.03.2012 розрахунків з РУП "Мінський тракторний завод" на підставі контракту від 20.03.2008 №112/05786206/080403-3, у І кварталі 2012 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна" виникла безнадійна кредиторська заборгованість у сумі 2 781 181,76 грн., оскільки отримані позивачем трактори фактично є безоплатно отриманими товарами. Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна" не включено вказану суму до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.
Податковий орган також ставить під сумнів факт виникнення крос-курсу в сумі, що повністю відповідає вартості поставлених Республіканським унітарним підприємством "Мінський тракторний завод" позивачу тракторів, а також обставини щодо передачі кредиторської заборгованості в сумі 2 781 181, 61 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон".
Задовольняючи позов в частині вимог за цим епізодом, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що на врегулювання спірних правовідносин поширюються положення Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 14.07.1993 № 3382-ХІІ та Постановою Республіки Білорусі від 14.11.1996 № 789а-ХІІІ (дата набуття чинності для України - 01.05.1994, а для Республіки Білорусі - 01.08.1997), статтею 8 якої встановлено строк позовної давності у чотири роки. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що строк позовної давності, який почав перебіг 23.02.2009 (дата укладення додаткової угоди), спливає 23.02.2013, а тому станом на дату складення акта перевірки (04.01.2013) строк позовної давності ще не минув, відтак, підстави вважати суму 2 781 181,76 грн. безнадійною кредиторською заборгованістю відсутні.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Підпунктом 14.1.11. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Відповідно до статті 197 Цивільного кодексу Республіки Білорусі загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.