ПОСТАНОВА
Іменем України
10 лютого 2020 року
м. Київ
справа №803/1258/16
касаційне провадження №К/9901/17890/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 (суддя Андрусенко О.О.), додаткову постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 (суддя Андрусенко О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді: Іщук Л.П., Сеник Р.П.) у справі № 803/1258/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним і скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним і скасування рішення від 12.02.2016 № 0000971304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 08.11.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення від 12.02.2016 № 0000971304 в частині донарахування єдиного соціального внеску в розмірі 109429,42 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовив.
Додатковою постановою від 16.11.2016 Волинський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення від 12.02.2016 № 0000971304 в частині застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 13171,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.02.2017 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 та додаткову постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2016, додаткову постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій).
При цьому наголошує на помилковості висновків судів попередніх інстанцій та неправильному вирішенні спору по суті.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 19.01.2016 № 106/17-01/2704608318.
За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про недотримання позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме занижено податок з доходів фізичних осіб за 2013 рік у сумі 20136,23 грн. та за 2014 рік у розмірі 323076,91 грн., що, в свою чергу, призвело до порушення пункту 2 частини першої статті 7, частин другої, третьої, дев`ятої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).