ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2020 року
Київ
справа №2а-5188/11/1370
адміністративне провадження №К/9901/27549/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 (суддя Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 (головуючий суддя Попко Я.С., судді: Сеник Р.П., Яворський І.О.) у справі №2а-5188/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Опрон Україна" до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Опрон Україна" звернулося до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Сокальському районі ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2014, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сокальської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 у справі №2а-5188/11/1370.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №2а-5188/11/1370 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено розгляд справи у попередньому судовому засіданні на 04.02.2020.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на недостатність первинних документів. У касаційній скарзі відповідач дублює висновки акту перевірки, доводи касаційної скарги є тотожними з аргументами заперечення на позов та апеляційної скарги.
Також, податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача його правонаступником. Розглянувши клопотання, суд вбачає підстави про його задоволення.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Опрон Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 30.09.2010.
За результатами перевірки складено акт від 11.02.2011 №71/2301/34105438, яким зафіксовані виявлені порушення:
пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 597621грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1ʼ736ʼ505грн.;
підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 624187грн.
На підставі результатів перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.03.2011:
№0001052301, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 747027грн., у тому числі за основним платежем - 597621грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 149406грн.;
№0001062301, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 780234грн., у тому числі, за основним платежем - 624187грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 156047грн.
За наслідками процедури адміністративного оскарження, контролюючим органом було скасовано податкове повідомлення рішення від 02.03.2011 №0001052301 в частині основного платежу в сумі 164687грн. та прийнято податкові повідомлення рішення від 16.05.2011:
№0003512301, яким платнику визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 582340грн., у тому числі за основним платежем - 432934грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 149406грн.;
№0003522301, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 45653грн.
Відповідач вказував, що згідно податкової інформації, яка міститься в актах перевірки податкових інспекцій, встановлено ведення підприємствами-контрагентами позивача: ПП "Техпром-Інвест", ПП "Фірма "Юкос", ПП "Рем-Будінвест Експрес", ПП "Галторгцентр", ПП "Компанія "Галторгсервіс" податкового обліку безтоварних операцій, які пов`язані з податковою вигодою третіх осіб внаслідок формування для штучних валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, правочини укладені між ТОВ "Опрон Україна" та ПП "Техпром-Інвест", ПП "Фірма "Юкос", ПП "Рем-Будінвест Експрес", ПП "Галторгцентр", ПП "Компанія "Галторгсервіс" не спричинили реального настання правових наслідків та юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.
Не погодившись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Опрон Україна" звернулося до суду з позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочину, вказували про наявність первинних бухгалтерських документів на підтвердження реальності господарської операції з ТОВ "Опрон Україна". Також судами зауважено, відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вирок суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нереальності здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про нереальність проведених позивачем господарських операцій.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Пунктом 198.6 цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.