ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2020 року
Київ
справа №620/3913/18
адміністративне провадження №К/9901/14087/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.
секретаря судового засідання: Грабовської Т.О.,
за участі
представника позивача: Горда В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 (головуючий суддя: Скалозуб Ю.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 (головуючий суддя: Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі №620/3913/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванеса" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови
В С Т А Н О В И В:
30.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАНЕСА" (далі - позивач або ТОВ "Ванеса") звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - відповідач), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 15.11.2018 № 25-12-010/0723/297 щодо накладення штрафу в розмірі 223 380,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019, позов ТОВ "Ванеса" задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наведені інспектором в акті інспекційного відвідування твердження не можуть бути підставою для висновків про те, що правовідносини між ТОВ "ВАНЕСА" та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 згідно із цивільно-правовими договорами не є відносинами цивільно-правового характеру. Водночас дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення частини першої та частини третьої статті 24 КЗпП України.
16.05.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від Управління Держпраці у Чернігівській області надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2018 у справі №620/3913/18 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що надані під час перевірки цивільно-правові договори не містять в собі кількісних та якісних характеристик. Аналогічно акти прийняття робіт (послуг) від 31.05.2018 до договорів не містять обсягу виконуваної роботи у вигляді конкретних величин.
Відповідач стверджує, що виконавці не виконували роботи самостійно, а навпаки залежали від процесу виробництва, оскільки могли укладати готову продукцію тільки за її наявності. Водночас заробітна плата та винагорода виплачувались з одного і того ж рахунку, призначеного для виплати заробітної плати, що, на його думку, також свідчить про наявність трудових відносин.
Також скаржник зазначає, що в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, який був наданий інспектору праці ОСОБА_5, відмічено проведення 14.05.2018 інструктажу з ОСОБА_2, де зазначено посаду особи "підсобний робітник".
Водночас відповідач звертає увагу, що ОСОБА_1 з 31.07.2018 працює у позивача за трудовим договором на посаді сортувальника матеріалів та виробів з деревини, та стверджує, що характер її роботи за умовами трудового договору так і цивільно-правового залишився незмінним.
Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
18.07.2019 на адресу Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, де зазначено, що договори з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не мали постійного характеру, діяли з 14.05.2018 до 31.05.2018 включно та не були продовжені або переукладені на наступні періоди, що свідчить про укладення їх у зв`язку з навантаженням на товариство в конкретний період та у зв`язку з виробничою необхідністю. Також позивач зазначає, що ТОВ "ВАНЕСА" в своєму виробничому циклі використовує технологічне обладнання підвищеної небезпеки, у зв`язку з чим Положенням про проведення навчання, інструктажів та перевірки знань з питань охорони праці передбачено проходження вступних інструктажів з охорони праці при виконанні робіт не тільки працівниками товариства, а і сторонніми організаціями чи особами, які виконують роботи для підприємства, до початку виконання таких робіт.
З посиланням на статтю 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно якої замовник має право у будь-який час перевіряти хід та якість роботи, зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували завдання від начальника цеха ТОВ "Ванеса" ОСОБА_3 та залежали від процесу виробництва, оскільки могли укладати готову продукцію тільки за її наявності, проте виконували роботи самостійно.
Також позивач зазначає, що проведення оплати згідно видаткового касового ордеру характерно для цивільно правових договорів. Вважає, що відображення розрахунків з особами, які виконують послуги за цивільно-правовими договорами на рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" не суперечать нормативним актам з бухгалтерського обліку.
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 справу призначено до розгляду у відкрите судове засідання з повідомленням учасників справи.
Скаржник - Управління Держпраці у Чернігівській області свого представника до Верховного Суду не направив, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений завчасно, належним чином.
У судовому засіданні представник позивача з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій заперечував проти вимог та доводів касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Водночас представник позивача пояснив, що інспекційне відвідування було проведено за період, коли стався нещасний випадок, який мав місце на підприємстві в травні 2018 року. Стверджував, що за результатами розслідування нещасного випадку на виробництві було прийнято рішення, яке долучалось до матеріалів справи. Проте не зміг пояснити, чому рішення, прийняте відповідачем за наслідками розслідування нещасного випадку на виробництві, відсутнє в матеріалах справи.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що на підставі наказу Управління від 18.10.2018 № 309 та направлення на перевірку від 18.10.2018 №1163 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5 доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.
Під час проведення інспекційного відвідування відповідачем встановлено фактичний допуск до роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За результатами інспекційного відвідування було складено акт від 25.10.2018 № 25-12-010/0723, відповідно до якого встановлені порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України).
Так, під час проведення інспекційного відвідування позивача інспектором праці досліджено два договори про виконання робіт (надання послуг), укладені з ОСОБА_1 (договір 14/5/1 від 14.05.2018р.) та ОСОБА_2 (договір № 14/5/2 від 14.05.2018р.), які укладено на строк з 14.05.2018 по 31.05.2018.
Контролюючий орган дійшов висновку, що договори не відповідають ознакам договорів цивільно-правового характеру, та зазначені вище особи перебували у трудових відносинах з ТОВ "ВАНЕСА", оскільки: 1) оплата праці проводилась за фактично відпрацьований час, а не за виконаний обсяг робіт (послуг); 2) проводився вступний інструктаж з питань охорони праці, як працівникам, що перебувають на посаді "підсобний робітник"; 3) передбачено матеріальну відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань; 4) витрати на оплату праці обліковувались як заробітна плата (субрахунок 661 "Розрахунки за заробітною платою").
Начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В. 15.11.2018 було розглянуто справу про накладення штрафу з урахуванням інформації, зазначеної в акті інспекційного відвідування від 25.10.2018 № 25-12-010/0723.
На підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-12-010/0723/297 від 15.11.2018 на ТОВ "ВАНЕСА" у розмірі 223 380,00 грн.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Визначальним підґрунтям спору між сторонами є оцінка угод, укладених позивачем із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за правилами КЗпП України або ЦК України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
КЗпП України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
Згідно із статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Згідно із статтею 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи) держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно із підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого (далі - Порядок № 295)
Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Тривалість інспекційного відвідування для суб`єктів малого підприємництва становить два робочі дні (п. 10 Порядку №295).
Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
Позивач не оспорював право на проведення інспекційного відвідування, лише не згоден із його висновками та прийнятим рішенням за результатами перевірки.
Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
За змістом статті 265 КЗпП України (в редакції, чинній на момент прийняття оскарженого рішення), посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом договорів №14/5/1 та №14/5/2 від 14.05.2018, які укладені між ТОВ "ВАНЕСА" та ОСОБА_1 і ОСОБА_4, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати роботи прибирання цеху та укладання готової продукції. Факт виконання робіт (надання послуг) засвідчується актом про виконання робіт, що підписується сторонами та є підставою для проведення розрахунків між сторонами. За виконану роботу замовник виплачує виконавцеві винагороду, яка встановлюється на рівні плати за одну годину відпрацьованого часу, визначеної відповідно до Закону України "Про державний бюджет України".
Зазначені договори укладені на строк до 31.05.2018.
Відповідно до акту № 1 про прийняття робіт від 31.05.2018 замовник прийняв від виконавця - ОСОБА_1 передбачені договором від 14.05.2018 роботи, вартість виконаних робіт становить 1000 грн.
Згідно з актом № 2 про прийняття робіт від 31.05.2018 замовник прийняв від виконавця - ОСОБА_2 передбачені договором від 14.05.2018 роботи, вартість виконаних робіт становить 500 грн.
Відповідно до видаткового касового ордеру від 15.06.2018 ОСОБА_1 виплачено 805 грн., з субрахунку 661, на підставі договору про виконання робіт № 14/5/1 від 14.05.2018.
Відповідно до видаткового касового ордеру від 15.06.2018 ОСОБА_2 виплачено 402,50 грн., з субрахунку 661, на підставі договору про виконання робіт № 14/5/2 від 14.05.2018. (далі договір 14/5/1, 14/5/2).
Отже, під час інспекційного відвідування в жовтні 2018 року досліджувались та встановлювались обставини, які мали місце в травні 2018 року та пов`язані за твердженням представника позивача з нещасним випадком на виробництві.
В подальшому - 31.07.2018 ОСОБА_1 прийнята на роботу до ТОВ "ВАНЕСА" сортувальником матеріалів та виробів з деревини.