ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 914/269/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 (колегія суддів у складі: Плотніцький Б.Д. головуючий, Кравчук Н.М., Кордюк Г.Т.) на рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2019 (суддя Кітаєва С.Б.) та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 (суддя Кітаєва С.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Іва Трейд"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Іва Трейд" (далі-позивач) звернулося у суд з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (далі-відповідач), згідно якого просило стягнути з відповідача 445 740,19 грн. заборгованості.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки у частині здійснення оплати поставленого товару.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.06.2019, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 04.07.2019, залишеними без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2019, позов задоволено повністю, а також стягнуто з відповідача 30 970,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що відповідач встановлений договором обов`язок з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого наявна у відповідача заборгованість підлягає стягненню, а також витрати на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що: сторонами не складався акт про приймання продукції за якістю, а акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 26.09.2018, який відповідачем не підписаний та товаро-транспортна накладна від 23.09.2018 не доводять приймання відповідачем товару на суму, яка заявлена до стягнення; у відповідача були відсутні підстави для прийняття палива, оскільки воно не відповідало якісним характеристикам, які визначені умовами договору і технічним регламентом, що підтверджується листом ДП "ОС "МАСМА-СЕПРО" від 18.12.2018 № 0550/ОС; відсутність у платіжних дорученнях позивача прив`язки до актів приймання-передачі виконаних робіт, виключають підстави для стягнення витрат за надання правничої допомоги.
4. Мотивувальна частина
4.1. Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що 16.07.2018 між сторонами зі справи був укладений договір поставки № Л/ДПРК-18691/НЮ, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання у певний строк та обумовлене місце, за заявкою відповідача, поставити йому товар, найменування якого зазначено у відповідній специфікації, а відповідач зобов`язався прийняти його і оплатити.
4.2. Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що позивач повинен поставити відповідачу товар, якість якого відповідає наступним нормативним документам умовам: Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 та ТУ У 24.1-00190443-121-2001. Підтвердженням якості товару з боку позивача є наступні документи: декларація про відповідність, паспорт якості.
4.3. Пунктами 2.7-2.9 договору визначено, що при виявленні невідповідності якості товару, виклик представника позивача для складання двостороннього акту обов`язковий. Якщо його якість не буде відповідати умовам договору, позивач за свій рахунок усуває недоліки або замінює невідповідний товар на якісний в 20-ти денний термін з моменту складання відповідного акту. У разі виявлення істотних порушень вимог щодо якості товару, відповідач має право розірвати договір та вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
4.4. На виконання умов договору, позивач, згідно заявки відповідача, у вересні 2018 року здійснив йому поставку товару у визначене договором місце, у кількості 24,54 тони палива котельного (коксохімічного), вартістю 445 740,19 грн., у тому числі ПДВ.
4.5. На виконання договору позивачем надано видаткову накладну, товаро-транспортну накладну, акт приймання-передачі матеріальних цінностей, а також декларацію виробника про відповідність та паспорт якості, але в порушення умов договору відповідач не підписав видаткову накладну, оплату не здійснив, посилаючись на поставку позивачем товару неналежної якості та відсутності супроводжуючих документів.
4.6. При цьому суди встановили, що сторонами зі справи було спільно відібрані проби зразків поставленого товару та позивачем замовлено їх випробування, яке було здійснено сертифікованим підприємством, за результатами проведеного дослідження (випробування) не встановлено їх невідповідності вимогам, які визначені пунктом 2.1 договору, що підтверджується відповідними протоколами випробувань.
4.7. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.8. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
4.9. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
4.10. Згідно статті 610 наведеного Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
4.11. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.