|
| |
|
|
|
Постанова Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 536/292/16
провадження № 51-5951км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С., за участю
секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Пантєлєєвої А.С., засудженого ОСОБА_1, захисника Бойка Д.О.,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170140001196, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчука Полтавської областіжителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув`язнення з 26 грудня 2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 02 серпня 2018 року залишив вирок без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 26 грудня 2015 року приблизно о 15:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем проживання ОСОБА_2 у буд. АДРЕСА_2, з яким спільно розпивав спиртні напої, на ґрунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли під час сварки, з метою позбавлення життя потерпілого завдав ОСОБА_2 в обличчя не менше трьох ударів молотком та одного удару рукою, а потім - не менше чотирьох ударів ножем в ділянку шиї, спричинивши тілесні ушкодження, внаслідок яких потерпілий помер на місці події.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування судових рішень щодо нього на підставах порушення кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що суд не дав належної оцінки доказам, що призвело до його необґрунтованого засудження за умисне вбивство ОСОБА_2, до якого він не причетний. Вказує на те, що суд неправильно встановив фактичні обставини злочину, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах. Звертає увагу на те, що судовий розгляд у місцевому суді здійснено незаконним складом суду. Зазначає, що апеляційний суд формально розглянув кримінальне провадження в апеляційному порядку, залишив поза увагою порушення кримінального процесуального закону, допущені під час досудового розслідування та розгляду справи судом першої інстанції. Вважає за необхідне зарахувати йому строк перебування під вартою під час досудового розслідування до вступу вироку в законну силу.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу. Прокурор вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
З матеріалів кримінального провадження видно, що доводи в касаційній скарзі засудженого про незаконність вироку стосовно ОСОБА_1 аналогічні доводам, на які він та його захисник Коротченко О.П. посилались у своїх апеляційних скаргах.
Спростовуючи доводи засудженого та захисника щодо необґрунтованості засудження ОСОБА_1, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу і дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_1 .
Погоджуючись із висновками місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_2 за встановлених судом обставин, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість засудженого підтверджується показаннями свідків, даними протоколів слідчого експерименту, оглядів місця події, висновками судово-медичних та судових імунологічних експертиз,іншими доказами. З рішенням апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції з огляду на таке.
Свідок ОСОБА_3 показав про обставини, за яких у будинку ОСОБА_2 виявив ОСОБА_1, при цьому обстановка в будинку в цілому була порушена, а на килимі в сусідній кімнаті він побачив калюжу крові; сам ОСОБА_1, поруч з яким лежав кухонний ніж, пояснив, що господар кудись пішов. Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 показали суду, що утримувалиОСОБА_1 на місці злочину до приїзду поліції. Ці показання узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи від 25 січня 2016 року № 152, яким встановлено час спричинення ОСОБА_2 26 грудня 2015 року тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого. Як правильно вказав суд, показаннями названих свідків повністю спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 був убитий в інший час, ніж той, коли засуджений перебував на території його домогосподарства.
Крім того, доводи засудженого про непричетність до позбавлення життя потерпілого спростовуються даними протоколу слідчого експерименту від 05 січня 2016 року, в ході якого ОСОБА_1 у присутності свого захисника Нестеренко А.В. та понятих на місці злочину детально показував про обставини події, зокрема вказував на місце початку конфлікту з потерпілим, де він завдав йому ударів в обличчя, та на місце, де перерізав останньому горло ножем, після чого відтягнув труп в іншу кімнату. В цих місцях було виявлено засохлу кров на килимі. Також засуджений показав на місці, як він розбив молотком вікно в дальній кімнаті, щоб інсценувати крадіжку.
Апеляційний суд належно оцінив доводи засудженого та його захисника про те, що протокол слідчого експерименту має бути визнано недопустимими доказом, та обґрунтовано визнав їх безпідставними, оскільки слідчий експеримент було проведено з дотриманням вимог КПК. Слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 надав добровільну згоду на проведення слідчого експерименту, попередньо дав свої пояснення у присутності прокурора, спеціалістів, двох понятих та захисника, а після слідчої дії не мав жодних зауважень. Суд першої інстанції в судовому засіданні дослідив відеозапис слідчого експерименту надав йому належної оцінки.