П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 806/352/16
Провадження № 11-768апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Чуднівська РДА) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (судді Шидловський В. Б., Євпак В. В., Капустинський М. М.),
УСТАНОВИЛА:
У березні 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Чуднівської РДА щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 5 жовтня 2015 року;
- скасувати рішення засідання комісії Чуднівської РДА від 4 листопада 2015 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 29,74 га на території Молочківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області (далі - Сільрада);
- зобов`язати Чуднівську РДА повторно розглянути та задовольнити заяву ОСОБА_1 від 5 жовтня 2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 29,74 га, на території Сільради.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах (далі - КАС), оскільки цей позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Цей суд, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), від 9 грудня 2014 року (справа № 21-308а14), від 24 лютого 2015 року (справа
№ 21-34а15), від 17 лютого 2015 року (справа № 21-551а14),дійшов висновку, що спір у справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та роз`яснив сторонам, що такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити у силі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 липня 2016 року відкрив касаційне провадження у справі.
На час розгляду справи відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАСвикладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 липня 2019 року постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.
Згідно із частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши в установлених статтею 341 КАС межахнаведені в касаційних скаргах та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Житомирська обласна державна адміністрація, розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 29,74 га на території Сільради, листом від 28 вересня 2015 року № 4458/41/2-15 запропонувала Чуднівській РДА, надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, відповідно до частини третьої статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК).
5 жовтня 2015 року ОСОБА_1, посилаючись на лист Житомирської обласної державної адміністрації від 28 вересня 2015 року № 4458/41/2-15, звернувся із заявою до Чуднівської РДА про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду, до якої додав необхідні документи.
Чуднівська РДА, розглянувши указану заяву, листом від 6 листопада 2015 року № 15/1799 повідомила ОСОБА_1, що відповідно до протоколу комісії від 4 листопада 2015 року № 4 йому відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що відповідно до вимог статті 122 ЗК повноваження щодо надання водних об`єктів у користування на умовах оренди у межах населеного пункту належить сільській раді.
Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскількиу відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому у власність земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснює владних управлінських функцій.
Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС у цій же редакції справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом положень статті 13 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Згідно з частиною третьою статті 122 ЗК у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 17 ЗК у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.