Постанова
іменем України
6 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 361/5138/17
провадження № 51-2338км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Кулаківського К. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110130002664, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця станиці Курчанської Темрюцького району Краснодарського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 липня 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 8 липня 2017 року приблизно о 15:30 рухався на автомобілі "ВАЗ 2107", державний реєстраційний знак НОМЕР_1, по автодорозі з с. Пухівка в напрямку смт Калита Броварського району Київської області і в цей момент у нього виник умисел, направлений на повторне, таємне викрадення майна, поєднане з проникненням у сховище, а саме акумуляторних батарей, належних ТОВ "Лайфселл", які знаходяться в технічному приміщенні базової станції мобільного зв`язку у с. Пухівка. Пошкодивши корпус, ОСОБА_1 проник до базової станції (контейнера), звідки викрав чотири акумуляторних батареї та з місця вчинення злочину зник, заподіявши ТОВ "Лайфселл" матеріальну шкоду на загальну суму 4072, 84 грн.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за ч. 3 ст. 185 КК у зв`язку із недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 . Вказує на те, що суд безпідставно відхилив клопотання прокурора про повторний допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, показання яких є суперечливими, у зв`язку з чим не надав прокурору можливості реалізувати свій обов`язок, визначений у ст. 92 КПК. Суд апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив та не зазначив підстав, з яких визнав скаргу необґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор не підтримав касаційну скаргу подану прокурором.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог касаційної скарги.
Як передбачено ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, визначених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 зазначеного Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та у визначених цим же Кодексом випадках на потерпілого.
Частиною 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
У ч. 1 ст. 94 КПК зазначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити кожний доказ із точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність забраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з ч. 1 ст. 373 цього ж Кодексу, суд ухвалює виправдувальний вирок, який повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
За п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.