Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 226/1922/16-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/804/193/19
Провадження № 51 - 2502 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Браїла І.Г.,
захисника особи, кримінальне провадження
щодо якої закрито, - ОСОБА_1 адвоката Конюшенко І.Д.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016050000000617 від 12 липня 2016 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Димитров Донецької області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
за ст. 368 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Носача Є.М. на ухвалу Донецького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Димитровського міського суду Донецької області від 01 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 368 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки, з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту приведення вироку до виконання. У строк покарання ОСОБА_1 зараховано попереднє ув`язнення з 04 серпня 2016 року по 06 серпня 2016 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1407 гривень 36 копійок за проведення судової експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона, обіймаючи посаду провідного спеціаліста Мирноградського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області, будучи службовою особою центрального органу виконавчої влади, яка постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби, 02 серпня 2016 року приблизно о 17 годині
30 хвилин біля місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, отримала від ОСОБА_2 неправомірну вигоду, якому попередньо повідомила про необхідність передання такої неправомірної вигоди, в розмірі 3000 гривень за вклеювання фотокарток до паспортів осіб при досягненні ними 25 та 45-річного віку, а саме громадян України ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які проживають у зоні проведення АТО на тимчасово окупованій території Донецької області, без прибуття останніх до вказаного органу державної міграційної служби України та їх особистої присутності.
Крім того, 04 серпня 2016 року о 13 годині 45 хвилин ОСОБА_1 біля адміністративної будівлі Мирноградського (Димитровського) МВ ГУ ДМС України в Донецькій області за адресою: Донецька область, м. Мирноград (Димитров), мікрорайон Молодіжний, 37-а, за аналогічних обставин, діючи повторно, отримала від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 2000 гривень за вклеювання фотокарток до паспортів громадян України ОСОБА_12, ОСОБА_13,
ОСОБА_14 , ОСОБА_15, ОСОБА_16 .
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою її захисника - адвоката Конюшенко І.Д. скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за
ст. 368 ч. 3 КК України закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України у зв`язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції дав іншу оцінку доказам у кримінальному провадження ніж ту, яку дав суд першої інстанції, не дослідивши їх з дотриманням вимог ст. 23 КПК України. Зазначає про незаконність висновків апеляційного суду про недопустимість доказів винуватості ОСОБА_1, які є похідними від неправомірного отримання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки суд апеляційної інстанції, фактично визнавши незаконними ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 20 липня 2016 року та 03 серпня 2016 року, вийшов за межі своїх повноважень та вдався до припущень. Указує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано наявність інших доказів, які в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1, а саме показання свідків, дані, які містяться в заяві ОСОБА_2 до УСБ України в Донецькій області, в протоколі обшуку за місцем проживання
ОСОБА_1 , в протоколі її затримання, та висновок експерта від 26 вересня 2016 року № 3/10-1031.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора Вельгус Д.В. просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених прокурором доводів.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.
Захисник у судовому засіданні вважала касаційну скаргу прокурора необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.
Принципбезпосередності дослідження показань, речей і документів є однією із загальних засад кримінального провадження. Зміст цього принципу розкрито в ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 ч. 1 КПК України).