Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
місто Київ
справа № 307/345/17
провадження № 61-1975св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Державне підприємство "Брустурянське лісомисливське господарство",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2017 року у складі судді Розман М. М. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Державне підприємство "Брустурянське лісомисливське господарство"
(далі - ДП "Брустурянське ЛМГ") у лютому 2017 році звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної лісопорушенням.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 10 січня 2017 року працівником Державної лісової охорони Грушівського лісництва майстром лісу ОСОБА_2 у кварталі 10 виділу 64 виявлено незаконну рубку сироростучих (живих) дерев, породи бук, яку здійснив ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час оформлення акта про лісопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився їх підписати та письмових пояснень не надав. Розмір шкоди, заподіяної лісовому господарству незаконною рубкою лісу, зокрема рубкою семи сироростучих дерев породи бук, загальною кубомасою 11, 32 м куб, визначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, та склав 52 452, 00грн. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення ухвалено постанову, згідно з якою на відповідача накладено штраф у розмірі 170, 00 грн. Враховуючи, що добровільно сума заподіяної шкоди відповідачем не компенсована, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму відшкодування шкоди, заподіяної лісовому господарству, у розмірі 52 452, 00 грн, та попенну плату у розмірі 1 834, 57 грн; вирішити питання розподілу судових витрат.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, пояснив, що не причетний до лісопорушення. Пояснив, що, на його думку, відсутні прямі докази його вини, оскільки деревина не секвестрована і не доведено, що дерева були сироростучими, а показання свідків вважав суперечливими. Просив у задоволенні позову відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 54 286, 57 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної лісопорушенням.
Враховуючи встановлення на підставі зібраних та досліджених у справі доказів вчинення лісопорушення відповідачем, суд першої інстанції, керуючись правилами статей 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, зробив висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначив, що відповідач не подав доказів і не довів відсутність своєї вини у завданні державі шкоди, як і не подав доказів на спростування заявленого позивачем розміру заподіяної шкоди.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у грудні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що судами не враховано, що у матеріалах справи наявні суперечливі докази, а тому висновки судів про обґрунтованість позовних вимог є передчасними. Вважає, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б підтверджували завдання шкоди позивачу саме відповідачем, суди необґрунтовано відхилили клопотання заявника про призначення судової ботанічної експертизи, а також про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи. Стверджує, що судами неправильно застосовано правила статей 11-16, 22, 1166 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ДП "Брустурянське ЛМГ" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін у зв`язку з необґрунтованістю вимог касаційної скарги.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 03 січня 2017 року вчинив самовільну рубку 7 сироростучих дерев породи бук на території Грушівського лісництва, в обх . № 4, кв . 10, виділ 64, чим заподіяв державному лісовому фонду шкоду на суму 54 286, 57 грн, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовився.
Наведені обставини підтверджені актом про лісопорушення від 04 січня 2017 року № 66, в якому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 здійснено розрахунок розміру лісопорушення і відшкодування заподіяної шкоди визначено у розмірі 54 286, 57 грн.
Допитані у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 (майстер лісу) та ОСОБА_3 (старший майстер лісу) пояснили, що 03 січня 2017 року під час здійснення обходу ввіреного ОСОБА_2 кварталу виявлено, що шість дерев були вже зрубані, а сьоме дерево ОСОБА_1 якраз рубав бензопилою. Частина дерев вже були у дворі матері ОСОБА_1, який розташований неподалік лісу. Це ОСОБА_2 виявив по сліду волоку. У дворі також ще були близько шести чоловіків, які рубали і кололи дрова. Про це ОСОБА_2 одразу повідомив старшого майстра лісу ОСОБА_3, який прийшов на місце, де були проведені обміри пнів, їх проклеймовано і складено відповідний акт. Самовільно зрубану деревину не секвестровано, так як не було фізичної можливості.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10 січня 2017 року, ухваленою старшим майстром лісу Грушівського лісництва ДП "Брустурянське ЛМГ" ОСОБА_3, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні самовільної рубки дерев і вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 65 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 85, 00 грн.
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності відмовлено. Постанова суду першої інстанції залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм Лісового кодексу України (далі - ЛК України), ЦК України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Згідно з частиною четвертою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.