Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа №367/5000/15-ц
провадження №61-8034св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1,
в якому просило в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 203 888,06 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 133 333,36 грн, сума заборгованості за відсотками - 39 283,21 грн, пеня - 28 993,92 грн, сума за ставкою 3%
від простроченої заборгованості по тілу - 1 527,40 грн, сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках - 750,17 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на трикімнатну квартиру, загальною площею 104,8 кв. м, житловою площею 51,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого Нельзіним М. С., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу 02 листопада 2011 року, та зареєстрованим в КП "Ірпінське БТІ" 15 листопада 2011 року, шляхом визнання права власності за ПАТ "Дельта Банк"; визнати за ПАТ "Дельта Банк" право власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 104,8 кв. м, житловою площею 51,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що 12 грудня 2011 року між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 160 000 грн з розрахунку 19,9 % річних на строк до 12 грудня 2016 року.
02 грудня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" замінив ПАТ "Астра Банк" як кредитора у зазначеному вище зобов`язанні, набув статус нового кредитора і права вимоги по даному кредитному договору.
В забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 12 грудня 2011 року передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру загальною площею 104,8 кв. м., житловою площею 51,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 04 червня 2015 року складає 203 888,06 грн, з яких сума заборгованості за кредитом - 133 333,36 грн, сума заборгованості за відсотками - 39 283,21 грн, пеня - 28 993,92 грн, сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 1 527,40 грн, сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по відсотках - 750,17 грн.
В рахунок виконання основного зобов`язання позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому статтями 36, 37 Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 квітня 2016 року у складі судді Пархоменко О. В. позов задоволено.
У рахунок виконання зобов`язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором від 12 грудня 2011 року у розмірі 203 888,06 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 133 333,36 грн., сума заборгованості за відсотками - 39 283,21 грн., пеня - 28 993,92 грн., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 1 527,40 грн., сума 3% від простроченої заборгованості по відсоткам - 750,17 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме трикімнатну квартиру, загальною площею 104,8 кв.м., житловою площею 51,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 , шляхом визнання права власності на нього за ПАТ "Дельта Банк".
Визнано за ПАТ "Дельта Банк" право власності на квартиру, загальною площею 104,8 кв.м, житловою площею 51,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" судові витрати у розмірі 420 грн за розміщення оголошення у пресі про виклик відповідача до суду.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у сумі 3 654 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання згідно умов кредитного договору, у терміни, встановлені кредитним договором, кошти не повернув, графіку погашення заборгованості не дотримувався, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі й шляхом направлення вимог, тому у іпотекодержателя виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, в обраний ним спосіб.
Суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на іпотечне майно шляхом передання його у власність іпотекодержателю, може бути здійснено на підставі рішення суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки можливе лише у разі задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до договору у позасудовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту у справі постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
В рахунок виконання основного зобов`язання позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому статтями 36, 37 Закону України "Про іпотеку".
Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.
В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.
У касаційній скарзі заявник посилається на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 14 вересня 2016 року у справі №6-1219цс16, згідно із якою суд неправильно застосував норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", однак установивши факт невиконання позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором, вірно вирішив спір по суті, захистивши порушені права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов`язань, забезпечених іпотекою.
Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження та за відсутності відповідної обґрунтованої заяви про його поновлення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, заперечує проти доводів банку та просить залишити ухвалене у справі рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.