Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 554/10759/16-ц
провадження № 61-5725св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Полтавського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 27 листопада 2018 року у складі судді Крючко Н. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Полтавського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" про стягнення заборгованості за вкладом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25 січня 2018 року, просив суд стягнути з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк" на його користь грошові кошти за вкладом з урахуванням інфляції за 26 років у розмірі 2 368 339,68 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 12 березня 1992 року його батьки: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та він внесли 6 000 крб на рахунок № НОМЕР_1 у філії № 8392/076 Державного ощадного банку України Ленінського району міста Полтави, що на той час знаходилася за адресою: АДРЕСА_1 . За умовами договору 8 років вони не мали права знімати гроші з рахунку, тому що вклад був довгостроковим. Після смерті батьків він знайшов ощадну книжку та 10 вересня 2012 року звернувся до "Ощадбанку" з проханням про повернення внесених коштів і одержав відповідь про те, що залишок на рахунку станом на 18 вересня 2012 року становить 1,71 грн, а компенсаційні виплати на залишок вкладу не нараховувалися, оскільки він був відкритий після 02 січня 1992 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 27 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано безпідставністю заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, справу передати новий розгляд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Ленінського районного суду міста Полтави.
02 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають матеріалам справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками позивача ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 10).
12 березня 1992 року у філії № 8392/076 Державного ощадного банку України на ім`я ОСОБА_2 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 на суму 6 000 крб (т. 1 а. с. 9).
Після 12 березня 1992 року вкладник ОСОБА_2 поповнень рахунку готівковими коштами не здійснювала, проводилося лише нарахування відсотків:
- 31 грудня 1992 року на суму 6 000 крб нараховані річні відсотки 1 187,50 крб. Залишок склав 7 187,50 крб;
- 30 червня 1993 року було проведено округлення суми до повних карбованців, залишок коштів склав 7 187 крб;
- 31 грудня 1993 року на суму 7 187 крб нараховані річні відсотки в сумі 10 801 крб, залишок становив 17 988 крб;
- 31 грудня 1994 року на суму 17 988 крб нараховані річні відсотки в сумі 34 212 крб, залишок - 52 200 крб;
- 15 червня 1995 року проведено 70 % індексацію, станом на 31 грудня 1993 року, на залишок вкладу 17 988 крб з округленням до 500 крб (сума індексації 12 500 крб), залишок склав 64 700 крб;
- 31 грудня 1995 року нараховані річні відсотки, на суму 64 700 крб, в сумі 45 300 крб, залишок склав 110 000 крб.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 24 березня 2003 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 8).
10 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення йому коштів за вкладом його матері ОСОБА_2 № НОМЕР_1, за результатом розгляду якої йому було повідомлено, що станом на 18 вересня 2012 року залишок по вказаному рахунку становить 1,71 грн, а так як рахунок був відкритий після 02 січня 1992 року, то компенсаційні нарахування згідно Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 21 листопада 1996 року № 537/96-ВР не проводилися (т. 1 а. с. 4).
Рішеннями Октябрського районного суду міста Полтави від 24 квітня 2014 року, від 27 січня 2015 року та 02 грудня 2015 року, які були залишені без змін ухвалами Апеляційного суду Полтавської області від 05 червня 2014 року, від 03 березня 2015 року та від 19 січня 2016 року, було встановлено правомірність списання 12 листопада 2013 року рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім`я ОСОБА_2, у зв`язку з тим, що протягом трьох років по зазначеному рахунку не здійснювались операції та сума грошових коштів, що зберігалася на ньому становила 1,71 грн, тобто була меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та постанова апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.