Постанова
Іменем України
04 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 1329/3978/12
провадження № 61-38461св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Яворівська державна нотаріальна контора Львівської області, ОСОБА_3, Львівський державний нотаріальний архів,
особа, яка подала апеляційну, касаційну скарги - ОСОБА_4, яка є законним представником ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, яка є законним представником ОСОБА_5, на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 травня 2016 року у складі судді Варениці В. С. та постанову Апеляційного суду Львівської області
від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А.,
Струс Л. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи: Яворівська державна нотаріальна контора Львівської області, ОСОБА_3, Львівський державний нотаріальний архів, про визнання заповіту недійсним.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому частку у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала на праві спільної сумісної власності померлому батькові та його дружині ОСОБА_7, яка після смерті заповіла належну їй частку ОСОБА_3 .
З метою прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_6 , він звернувся до Яворівської державної нотаріальної контори Львівської області, однак дізнався, що за життя батько склав заповіт, яким заповів належну йому частку у квартирі АДРЕСА_1, невідомій йому особі - ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_6 не брав участь у складенні оспорюваного заповіту на користь ОСОБА_2, рукописний текст у ньому та підпис виконані не спадкодавцем, а іншою особою, тоді як ОСОБА_6 не мав фізичних вад, що зумовлювали необхідність підписання заповіту іншою особою у присутності свідків, позивач просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 , складений
10 березня 2010 року на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Смокорівським А. П., зареєстрований у реєстрі за № 100.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
РішеннямЯворівського районного суду Львівської області від 05 травня
2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_6 складений 10 березня 2010 року на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Смокорівським А. П., зареєстрований у реєстрі за № 100.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що під час посвідчення оспорюваного правочину належним чином не було дотримано його форми, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено, що на дату складення заповіту, ОСОБА_6 мав фізичні вади, які унеможливлювали підписання ним особисто заповіту. Урахувавши, що оспорюваний заповіт порушує законні права та інтереси позивача як спадкоємця за законом першої черги, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони підлягають захисту у спосіб визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка є законним представником
ОСОБА_5 , який у своє чергу, є правонаступником ОСОБА_2, залишено без задоволення, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 травня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та відзиву на неї
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_4 , яка є законним представником ОСОБА_5, у якій вона просила скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області
від 05 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду Львівської області
від 08 травня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанції не здійснили повної та всебічної оцінки наявних у справі доказів, а тому дійшли помилкового висновку, що на дату складання заповіту на користь ОСОБА_2, спадкодавець ОСОБА_6 не мав фізичних вад, які б унеможливлювали його підписання. Наявність у квитанціях про оплату послуг за газопостачання та електропостачання, а також на фіскальних чеках
від 10 березня 2010 року, власноручних письмових записів ОСОБА_6 не свідчить, що вони були вчинені у зазначену дату, а тому не можна вважати доведеними твердження позивача про те, що спадкодавець станом на
10 березня 2010 року не мав фізичних вад, які б перешкоджали йому особисто підписати оспорюваний заповіт. Відсутність у оспорюваному заповіті конкретизації фізичних вад, які унеможливлювали підписання спадкодавцем заповіту особисто, не є безумовною підставою для визнання зазначеного недійсним, оскільки волевиявлення спадкодавця на складення заповіту
від 10 березня 2010 року на користь ОСОБА_2 підтвердили свідки
ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були безпосередньо присутні при його складанні та посвідченні. З огляду на наведене, вважала, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необгрунтованими.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 03 травня
1993 року, квартира АДРЕСА_1, належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7
10 березня 2010 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті склав заповіт, відповідно до якого заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 Зазначений заповіт посвідчено приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Смокорівським А. П. за робочим місцем нотаріуса у АДРЕСА_2 у присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та підписаний іншою особою ОСОБА_10 через фізичні вади ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.
27 лютого 2012 року із заявою про прийняття спадщини після смерті
ОСОБА_6 звернувся син спадкодавця - ОСОБА_1, а 10 серпня
2012 року спадкоємець за заповітом - ОСОБА_2 .
ОСОБА_6 , згідно з даними амбулаторної медичної карти, медичним висновком про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі громадянина, який потребує соціального обслуговування (надання соціальних послуг) територіальним центром за місцем проживання від 06 квітня 2011 року, не мав вад, що перешкоджають самообслуговуванню: відсутність кінцівок, інших вад опорно-рухового апарату, зору, слуху, інтелекту, порушення мови тощо.
Згідно з повідомленнями Яворівської центральної районної лікарні Львівської області від 06 листопада 2012 року № 1096 та Новояворівської лікарні Яворівського району Львівської області від 13 листопада 2012 року № 995, ОСОБА_6 у грудні 2009 року, протягом січня - квітня 2010 року до вказаних лікарень з переломом чи вивихом руки не звертався. 11 березня 2010 року ОСОБА_6 звертався до Яворівської центральної районної лікарні Львівської області за медичною допомогою до лікарів кардіолога та терапевта.
Відповідно до квитанцій про оплату за газопостачання та електропостачання, а також відповідних фіскальних чеків, 10 березня 2010 року ОСОБА_6 у відділенні поштового зв`язку оплачував відповідні житлово-комунальні послуги, при цьому на квитанціях та чеках ним проводилися власноручні письмові записи, що підтверджено висновком криміналістичної експертизи
від 04 листопада 2015 року № 3029.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_4, яка є законним представником ОСОБА_5, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.