Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 127/23920/18-ц
провадження № 61-7761св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Бєлая Оксана Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2019 року у складі судді Іщук Т. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ "ПриватБанк", приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. про визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса та визнання права власності.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 14 серпня 2018 року з позовної заяви ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про виселення, їй стало відомо, що 08 грудня 2016 року ПАТ КБ "Приватбанк" у порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 29 травня 2007 року, який є забезпеченням за споживчим кредитним договором від 29 травня 2007 року, отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 . Проте заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2007 року № VIН0GA05951395 на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 29 липня 2016 року у цивільній справі № 128/3866/15-ц погашена 06 січня 2017 року. Через вказане на підставі договору іпотеки нотаріус не повинна була вчиняти реєстраційні дії з державної реєстрації права власності на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 . Крім того, вона не отримувала вимоги іпотекодержателя про усунення порушення, що є обовʼязковою передумовою для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки на іпотечне майно за іпотекодержателем.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 32870735 від 12 грудня 2016 року, визнати недійсним правочин із набуття ПАТ КБ "Приватбанк" права власності на квартиру АДРЕСА_1 , визнати за нею право власності на вказану квартиру.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32870735від 12 грудня 2016 року, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "Приватбанк" скасовано. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали реєстраційної справи не містять доказів про отримання позивачем (іпотекодавцем) письмової вимоги іпотекодержатедя про усунення порушень. Відмітку на повідомленнях від 25 липня 2016 року за № 950/1 та № 950 на адресу ОСОБА_1 "отримала (підпис) ОСОБА_1 28 липня 2016", не є доказом про отримання останньою вимоги іпотекодержателя, адже ОСОБА_1 в період із 15 лютого 2016 року по 24 лютого 2017 року перебувала в Італії, що підтверджується печатками у розділі "візи" копії паспорта серії НОМЕР_1 . Крім того, 24 вересня 2007 року (тобто за 9 років) позивач змінила прізвище з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ", проте зазначені повідомлення містять підпис за прізвищем " ОСОБА_1 ".При цьому неможливим є визнання вказаного рішення недійсним відповідно до статей 203, 215, 228 ЦК України (положеннями яких позивач обґрунтовує свої вимоги), оскільки рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності не є правочином, а є дією посадової особи, яка наділена відповідними повноваженнями. У разі скасування рішення про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, поновлюється право, що існувало до проведення державної реєстрації прав, що скасоване, або ж особа має право на реєстрацію права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі правовстановлювальних документів (у разі, якщо право власності зареєстроване на паперових носіях).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не отримувала вимоги іпотекодержателя про усунення порушень зобовʼязання іпотекодавця, оскільки на момент її вручення 28 липня 2016 року ОСОБА_1 перебувала за кордоном, про що беззаперечно свідчать відмітки в паспорті. У звʼязку з указаним рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на квартиру позивач за ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі договору іпотеки від 29 травня 2007 року прийняте без усіх необхідних для цього документів, тому підлягає скасуванню. Письмова вимога про усунення порушення взагалі не направлялася позивачу поштою в установленому порядку, жодних доказів про протилежне немає. У матеріалах справи міститься лише копія такої вимоги з підписом на аркуші нібито ОСОБА_1 .
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, пози
У квітні 2019 року АТ КБ "Приватбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу: АДРЕСА_1, на ім`я ОСОБА_1 містить усі необхідні реквізити та відмітку "отримала (підпис) ОСОБА_1 28 липня 2016 року" а отже, є врученим відповідно до пунктів 99, 106 Правил надання послуг поштового зв`язку. Матеріали справи не містять ані доказів притягнення до відповідальності працівника відділення поштового зв`язку, який порушив правила, ані висновків судово-почеркознавчої експертизи, яка б спростувала отримання позивачем повідомлення. Нотаріус, як державний реєстратор не має права на безпідставну відмову у прийнятті заяви на проведення реєстраційної дії, а також на відмову у державній реєстрації. Кожне рішення повинно прийматись у межах та підставах визначених законом. За таких обставин у нотаріуса не було підстав прийняти інше правове рішення, яке б відповідало закону та не ставило під сумнів правомірність такої дії.
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що відповідач знову ж таки, посилається на ті ж самі обставини які були з`ясовані в судах першої та апеляційної інстанцій, формально без підтверджуючих доказів.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 19 квітня 2007 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власницею двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Її право власності 07 травня 2007 року зареєстроване в КП "ВООБТІ" у реєстровій книзі № 740 за реєстровим № 1764.
29 травня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № VIН0GA05951395, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді неповновлювальної лінії у розмірі 22 000,00 дол. США з терміном повернення 27 травня 2017 року. У день укладення кредитного договору 29 травня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки належної їй на праві власності двокімнатної квартири, що посвідчений у нотаріальному порядку. Пунктами 22, 27 договору іпотеки передбачено, що у випадку порушення позичальником кредитного договору, або умов іпотечного договору, іпотекодержатель направляє іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель відповідно до умов договору вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснене у позасудовому порядку шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, про що останній зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця.
29 травня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 підписана заставна № 000235.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29 липня 2016 року у цивільній справі № 128/3866/15-ц за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, з останнього стягнута на користь банку заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2007 року № VIН0GA05951395 станом на 06 серпня 2015 року за курсом 21,56 грн відповідно до службового розпорядження Національного банку України, а саме: 7422,74 дол. США, що еквівалентно 160 034,27 грн - заборгованість за кредитом; 673,29 дол. США, що еквівалентно 14 516,13 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 385,88 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобовʼязань за договором, а також штраф 8 727,52 грн (процентна складова). Вирішено питання розподілу судових витрат.
12 грудня 2016 року за зверненням АТ КБ "Приватбанк" приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Бєлая О. М. прийняла рішення № 32870735 про проведення державної реєстрації права власності за банком на квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки квартири від 29 травня 2007 року № VIН0GA05951395.
06 січня 2017 року боржник на виконання рішення апеляційного суду від 29 липня 2016 року погасив заборгованість за кредитним договором у розмірі 160 034,27 грн, що підтверджується заявою ПАТ КБ "Приватбанк" від 03 квітня 2017 року № 20.1.0.0.0/7-20170329/254, у якій договір іпотеки визнаний припиненим та викладене клопотання про зняття заборони у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, накладеної на підставі договору іпотеки квартири від 29 травня 2007 року № VIН0GA05951395, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, посвідченого нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В. 29 травня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2640. У реєстрі зареєстрована також заборона за № 2641.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону).
Отже, за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.
У частині першій статті 36 Закону України "Про іпотеку"зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.