Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 161/18955/17
провадження № 61-1429св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Волинський обласний учбовий центр підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Волинського обласного учбового центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу на постанову Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Русинчука М. М., Федонюк С. Ю.,
у справі за позовом Волинського обласного учбового центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстрації.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року Волинський обласний учбовий центр підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення із займаного приміщення та зняття з реєстрації, обґрунтовуючи його тим, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом державної власності в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і перебуває в оперативному управлінні та на балансі Волинського обласного учбового центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу (далі - ВОУЦ АПК), як гуртожиток. Вказував, що згідно Положення про гуртожиток ВОУЦ АПК визначено, що гуртожиток призначений для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Заселення проводиться на підставі ордеру з обов`язковим щорічним укладенням договору з мешканцями не більше ніж на 1 рік, жила площа надається в гуртожитку за спеціальним рішенням адміністрації ВОУЦ АПК та профспілкового комітету, на підставі рішення адміністрація видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення.
У кімнатах № 105 - 107 зазначеного гуртожитку зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивач вважав, що вказані особи проживають в гуртожитку без законних підстав, ніколи не працювали, не навчалися в учбовому центрі, не було спільного рішення адміністрації ВОУЦ АПК та профспілкового комітету, їм не було видано ордер на проживання в даному гуртожитку, договору найму (оренди) не було укладено. Дані особи мають інше житло за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_1 витрат по утриманню квартири в гуртожитку не несе, самовільно переобладнала приміщення, чим порушила права інших осіб, які проживають в гуртожитку. На підставі наведеного позивач просив виселити відповідачів з займаного приміщення та зняти з реєстрації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 серпня 2018 року позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з займаного приміщення за адресою: АДРЕСА_1, без надання їм іншого жилого приміщення. Вирішено питання судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 116 ЖК України відповідачі підлягають виселенню із житлового приміщення, як такі що самоправно зайняли спірне жиле приміщення.
Постановою Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 серпня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про виселення та стягнення судового збору в даній справі скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в позові Волинського обласного учбового центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Вирішено питання судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив чи дотриманий принцип пропорційності при позбавленні відповідачів житла та виселенні відповідачів із займаної квартири, чи дотриманий розумний баланс між інтересами позивача, який має довести необхідність виселення відповідачів та самих відповідачів, не взяв до уваги строк проживання відповідачів у спірному житловому приміщені та дійшов передчасного висновку про необхідність виселення відповідачів з займаного приміщення за адресою: АДРЕСА_1, без надання їм іншого жилого приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ВОУЦ АПК, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
02 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі самоправно зайняли приміщення, а тому підлягають виселенню, оскільки проживають в гуртожитку без законних підстав, ніколи не працювали, не навчалися в учбовому центрі, не було спільного рішення адміністрації ВОУЦ АПК та профспілкового комітету, їм не було видано ордер на проживання в даному гуртожитку, договору найму (оренди) не було укладено.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, є об`єктом державної власності в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і перебуває в оперативному управлінні та на балансі ВОУЦ АПК, як гуртожиток для проживання слухачів, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер 25620821 від 15 серпня 2014 року, листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 липня 2012 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 25621022 від 15 серпня 2014 року, з якого вбачається, що рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 17 червня 2014 року (т . 1 а. с. 5 - 7, 11).
Відповідно до книги видачі ордерів, будь-якому члену сім`ї ОСОБА_1 ордер на заселення кімнати в гуртожитку АДРЕСА_1, не видавався.
16 лютого 1994 року ВОУЦ АПК на адресу Рокинівської селищної ради направлено лист № 16 з проханням зареєструвати місце проживання відповідача, її чоловіка та сина - ОСОБА_4 в кімнаті № 560 гуртожитку (п`ятий поверх будівлі). Дочка відповідача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 теж зареєстрована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 ( т. 1 а. с. 72).
Згідно листа Рокинівської селищної ради № 79/1.10-2 від 10 лютого 2012 року, ОСОБА_1 також зареєстрована в даному гуртожитку з 18 лютого 1994 року (т. 1. а. с. 73).
У 2003 році через необхідність ремонту 4, 5 поверхів гуртожитку, на спільному засіданні голови виконкому селищної ради, начальника ВУЖКГ смт Рокині, дирекції учбового центру та мешканців гуртожитку ВОУЦ АПК було прийнято рішення про переселення мешканців, зокрема ОСОБА_1 з четвертого поверху гуртожитку на перший. Дане рішення оформлене протоколом № 1 від 03 жовтня 2003 року (т. 1 а. с. 75 - 76).
Згідно довідки ВОУЦ АПК № 53 від 26 лютого 2018 року у ОСОБА_1 станом на 27 лютого 2018 року відсутня заборгованість за квартплату та електроенергію (т. 1 а. с. 81).
14 травня 2012 року між ОСОБА_1 та КП "Рокині" було укладено договір про надання послуг на постачання холодної води та відвід стічних вод.
Згідно довідки КП "Рокині" № 95 від 22 лютого 2018 у відповідача станом на 01 лютого 2018 відсутня заборгованість за надані комунальні послуги (т. 1 а. с. 82 - 87).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд.