Постанова
Іменем України
04 лютого 2020 року
місто Київ
справа № 754/8135/16-ц
провадження № 61-4431св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року у складі судді Панченко О. М. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у червні 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у подальшому уточненим, про стягнення грошових коштів за невиконання договору про надання послуг, трьох процентів річних.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що у вересні 2013 року ОСОБА_2 запропонувала їй послуги з придбання квартири за пільговими тарифами у новобудові у АДРЕСА_2 . Оскільки ОСОБА_1 була зацікавлена в отриманні житла за пільговими тарифами, погодилася на пропозицію відповідача надати їй послугу з отримання житла. Договірні відносини сторони оформили письмово, а саме 08 вересня 2013 року у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_1 передала відповідачу на виконання послуги грошові кошти в сумі 7 000, 00 дол. США готівкою. На підтвердження отримання грошових коштів відповідач написала розписку, в якій зазначила, що отримала кошти у розмірі 7 000, 00 дол. США як передоплату за квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Надалі 01 жовтня 2013 року в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_1 передала відповідачу грошові кошти в сумі 29 000, 00 дол. США готівкою, про що відповідач написала розписку, що отримала ці кошти за надання послуги з проведення процедури з отримання житла.
Разом ОСОБА_2 на виконання послуги отримала від позивача 36 000, 00 дол. США.
На запитання позивача щодо отримання нею офіційних документів підтвердження сплати 10 % вартості квартири, відповідач повідомила, що документ про сплату видається при погашенні 70 % вартості квартири. Протягом двох років з моменту отримання грошових коштів ОСОБА_2 на питання ОСОБА_1 про будівництво квартири відповідала, що постійно отримує інформацію від компетентних осіб, регулярно спілкується з забудовником, запевняла, що будинок будується і вона в подальшому обов`язково отримає квартиру.
Восени 2015 року на офіційному сайті забудовника, Публічного акціонерного товариства "Київміськбуд" (далі - ПАТ "Київміськбуд"), ОСОБА_1 виявила, що всі інвестори першого будинку на АДРЕСА_2, які бажали отримати документи про право власності на житло, вже завершили цей процес, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з питанням, чому відповідач не надає їй документи для оформлення права власності на квартиру, на що остання повідомила, що її заявку на отримання квартири виконати не вдалося, але повернути грошові кошти одразу неможливо.
04 грудня 2015 року відповідач покликала її до себе додому, де повідомила, що ще у 2013 році всі її грошові кошти віддала своїй сусідці ОСОБА_3, а остання грошові кошти загубила.
15 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про вчинення злочину до Дніпровського управління поліції ГУ НП України в м. Києві, порушено кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201500040019030 за частиною першою статті 190 КК України відносно ОСОБА_2
14 грудня 2016 року на електронну адресу представника позивача надійшов лист від представника відповідача з текстом угоди про порядок погашення боргу. Цією угодою відповідач визнає свій борг перед нею в розмірі 36 000, 00 дол. США, але умови угоди, укласти яку запропонувала відповідач, її не влаштовували і ця угода не була укладена.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за невиконання договору про надання послуг в сумі 964 800, 00 грн, що еквівалентно 36 000, 00 дол. США, 3 % річних у розмірі 17 207, 80 грн, судовий збір у розмірі 6 890, 00 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що позивач довела, що за її рахунок, без будь-якої правової підстави, відповідачем набуте майно у вигляді грошових коштів, про що суду були надані належні та допустимі докази у виді розписок про отримання грошових коштів.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних в розмірі 17 207, 80 грн скасовано та в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалося тим, що відповідно до матеріалів справи правова підстава для набуття відповідачем коштів була відсутня взагалі. Апеляційний суд зазначив, що позивач мала намір інвестувати кошти у будівництво житла. Договір інвестування укладається в письмовій формі із забудовником. Відповідач не є забудовником, не є працівником компанії-забудовника та не мала довіреності від позивача на укладання будь-яких договорів із компаніями-забудовниками, а тому отримала кошти для інвестування житла для позивача безпідставно, так як завідомо не мала можливості виконати взяті на себе зобов`язання.
Посилання в апеляційній скарзі на розписку від 03 жовтня 2013 року не взято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки відповідачем та її представником зазначена розписка не була надана до суду першої інстанції, не було посилань на її існування взагалі. Поважність причин ненадання розписки до суду першої інстанції відповідачем не була зазначена.
Одночасно апеляційний суд зазначив, що відносини між сторонами не набули в розумінні глави 71 ЦК України змісту грошових зобов`язань, а тому судом першої інстанції було неправильно застосовано норму статті 625 ЦК України та стягнуто 3 % річних, а тому в цій частині апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати повністю рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року та скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суди помилково не врахували, що підставою позову ОСОБА_1 визначила невиконання заявником умов договору про надання послуги з отримання житла, а отже, позивач підтвердила факт укладення з відповідачем договору про надання послуг з отримання житла. ОСОБА_2 вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин правила статті 1212 ЦК України, а також необґрунтовано не застосували правила глави 63 ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів".
ОСОБА_2 також вважає, що апеляційний суд безпідставно не дослідив надану розписку від 03 жовтня 2013 року та відмовив у задоволенні клопотань про призначення у справі судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Зазначила, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до розписки про отримання грошових коштів від 08 вересня 2013 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 . 7 000, 00 дол. США в рахунок передоплати за квартиру на АДРЕСА_2 .
Згідно з розпискою про отримання грошових коштів від 01 жовтня 2013 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 . 29 000, 00 дол. США за надання послуги з проведення процедури з отримання житла.
Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015100040019030 Дніпровського управління поліції ГУ НП України в м. Києві порушено кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2015 року за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_2 .
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм ЦК України.
Вважаючи, що ОСОБА_2 набула грошові кошти без достатніх правових підстав, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Статтею 1212 ЦК України врегульовані випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані іншими спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);
3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;
4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.