Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 208/2742/17
провадження № 61-21586св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі судді Демченко Е. Л.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з червня 2006 року по вересень 2015 року проживав однією сім`єю з відповідачем, у них народилась дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина знаходиться на його утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча в змозі її надавати, але ухиляється від утримання дитини, не займається її вихованням.
Позивач просив стягувати аліменти з ОСОБА_2 на його користь на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до її повноліття.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до її повноліття з 23 травня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно та у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до її повноліття починаючи з 28 липня 2017 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640,00 грн в дохід держави.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що дитина знаходиться на утриманні позивача ОСОБА_1, що не заперечувалось в судовому засіданні відповідачем. ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у встановлені строки скаржником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням поважності підстав його пропуску.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
03 грудня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 208/2742/17, витребувано її з Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі ухвали Верховного Суду від 16 січня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує, що апеляційний суд виходив з того, що у вказаному випадку строк на оскарження пропущений, при цьому не звертаючи увагу на те, що строк фактично пропущений не був, оскільки скарга була подана в межах строку апеляційного оскарження.
У касаційній скарзі зазначається, що повернення поштового конверта за закінченням терміну зберігання не є доказом отримання ухвали суду апеляційної інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що подаючи повторно апеляційну скаргу на рішення першої інстанції ОСОБА_2 було достовірно відомо про результат розгляду апеляційним судом її первісної апеляційної скарги. Відповідач мала необмежену можливість до листопада 2019 року ознайомитись з матеріалами справи та дізнатися про результат розгляду її апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, щобатьками дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що вбачається зі свідоцтва про народження дитини (а.с. 5).
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2017 року місце проживання дитини - ОСОБА_3, визначено з матір`ю ОСОБА_2, за місцем її проживання, але в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 не заперечувався той факт, що дитина проживає разом з батьком ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху для виконання вимог статті 356 та статті 357 ЦПК України, а саме для надання оригіналу квитанції про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням поважності підстав його пропуску, з наданням терміну для усунення недоліків скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали. Копія вищезазначеної ухвали була направлена на дві адреси скаржника 06 листопада 2018 року (а.с. 91).
18 грудня 2018 року копію вищезазначеної ухвали було повторно направлено на адресу ОСОБА_2 (а.с. 95), у зв`язку з поверненням поштового відправлення з відміткою на конверті - "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 92-94). До апеляційного суду у січні 2019 року повернулися поштові відправлення з відміткою на конверті - "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 96-101).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.