Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 757/1613/17-ц
провадження № 61-19351св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: Генеральна прокуратура України, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Генеральної прокуратури України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_1, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у складі судді Цокол Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду.
Позов мотивовано незаконним перебуванням ОСОБА_1 протягом 15 років 8 місяців 18 днів під досудовим та судовим слідством у період з 28 вересня 2000 року по 15 червня 2016 року за безпідставним обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364 та частиною другою статті 368 КК України, у кримінальних справах, порушених з надуманих мотивів, в тому числі під вартою з 29 вересня 2000 року по 12 листопада 2002 року, тобто 2 роки 1 місяць 14 днів.
Крім цього, позивач також вказував на незаконний арешт належного йому майна постановою слідчого від 02 жовтня 2000 року, що був скасований 14 лютого 2013 року.
Зазначав, що на час звернення із цим позовом всі обвинувачення відносно нього спростовані, кримінальні справи та кримінальні провадження закриті, що вказує на повну його реабілітацію та скасування необґрунтованого обвинувачення за поданням сторони обвинувачення.
Посилаючись на вищевикладене, просив відшкодувати завдану йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду моральну шкоду за рахунок державного бюджету у розмірі 8 000 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Відшкодовано ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету моральну шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку грошових коштів в розмірі 500 000 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що на підставі досліджених доказів беззаперечно встановлено перебування ОСОБА_1 під судовим слідством та судом у період з 28 вересня 2000 року по 15 червня 2016 року, що призвело до погіршення стану його здоров`я, змусило його сім`ю змінити усталений уклад життя та безумовно призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків. Оцінивши характер завданих ОСОБА_1 душевних та фізичних страждань, їх тривалості, змін у його житті, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд дійшов висновку, що компенсація у розмірі 500 000 грн сприятиме відновленню душевного стану позивача і, в той же час, буде відповідати вимогам розумності та справедливості.
При цьому судом відхилено посилання Генеральної прокуратури України на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2016 року, було частково задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з Державного бюджету України на його користь 400 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове слідство, прокуратури та суду. Зазначене місцевий суд пояснив тим, що таке відшкодування проведено за незаконне перебування під слідством та судом у іншому кримінальному провадженні (іншій кримінальній справі).
Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що згідно висновку судової психологічної експертизи ситуація, яка розглядається в даній цивільній справі, стала для ОСОБА_1 психотравмуючою і нанесла моральну шкоду його особистості. Кримінальні справи, на які посилається позивач в межах даного позову закриті не лише з підстави набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, але й у зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, за відсутністю події кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди районним судом враховано періоди незаконного перебування позивача під слідством та судом, міри запобіжного заходу, які обирались до нього, а визначений місцевим судом розмір відшкодування відповідає вимогам розумності та справедливості.
Питання про судові витрати може бути вирішене судом першої інстанції в порядку, передбаченому статтею 270 ЦПК України шляхом ухвалення додаткового рішення.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У жовтні та листопаді 2019 року до Верховного Суду із касаційними скаргами звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_1 .
У касаційних скаргах позивач та його представник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять змінити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 .
У жовтні 2019 року до Верховного Суду із касаційною скаргою також звернулась Генеральна прокуратура України, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 15 листопада, 18 листопада та 21 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаними касаційними скаргами.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відповідності до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
29 листопада 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Зміст доводів касаційних скарг позивача та його представника зводиться до посилань на невмотивоване визначення судами попередніх інстанцій розміру відшкодування завданих ОСОБА_1 моральних страждань та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи.
У касаційних скаргах позивач та його представник також зазначають про необґрунтоване залишення судами першої та апеляційної інстанцій поза увагою висновку судової психологічної експертизи від 21 грудня 2017 року, який є належним, допустимим і достовірним доказом у справі та містить визначення розміру відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, підстав неврахування якого судами не наведено.
Позивач та його представник вказують, що при розгляді справи судами не вирішено питання розподілу судових витрат, оскільки оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції не містять підстав відмови у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
Крім цього, позивачем до касаційної скарги додано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді Верховним Судом його попередньої касаційної скарги. Відповідне клопотання також наявне і в касаційній скарзі, поданій представником позивача.
Касаційна скарга Генеральної прокуратури України мотивована відсутністю у позивача права на отримання відшкодування моральної шкоди, завданої притягненням позивача до кримінальної відповідальності. Генеральна прокуратура України вказує, що на цій обставині неодноразово наголошувалось під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, однак оскаржувані рішення не містять мотивів відхилення вищевказаного доводу.
Генеральна прокуратура України також наголошує на відсутності в оскаржуваних рішеннях розрахунків визначеного розміру відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивача, а також відповідних доказів та мотивів, якими керувались суди при вирішенні справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу Генеральної прокуратури України від ОСОБА_1, а також від його представника - ОСОБА_2 із посиланням на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 вересня 2000 року винесено постанову про порушення кримінальної справи № 49-936 відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 165 КК України (1960 року), яку в подальшому об`єднано із кримінальною справою № 2025.
29 вересня 2000 року ОСОБА_1 затримано за підозрою у зловживанні службовим становищем, вчиненим під час розслідування кримінальної справи № 2025.
02 жовтня 2000 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після звільнення 30 жовтня 2000 року ОСОБА_1 з-під варти, цього ж дня його було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 168 КК України (1960 року), та пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 165, частиною третьою статті 168 КК України (1960 року).
12 грудня 2000 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 49-948 за фактом зловживання службовим становищем за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 167 КК України (1960 року), яку об`єднано в одне провадження з кримінальною справою № 2025.
16 січня 2001 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 165, частиною другою статті 168 КК України (1960 року), частиною другою статті 367 КК України (2001 року), а 01 листопада 2001 року - у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 368 КК України (2001 року).
21 серпня 2001 року Генеральною прокуратурою України відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 49-976 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 168 КК України (1960 року), яку об`єднано з кримінальною справою № 2025.
27 серпня 2001 року Генеральною прокуратурою України виділено в окреме провадження матеріали кримінальної справи № 49-976. У подальшому зазначену кримінальну справу стосовно позивача за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, прокуратурою міста Києва 15 лютого 2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110020002429 та 20 квітня 2015 року закрито за відсутністю події кримінального правопорушення.
29 грудня 2001 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом отримання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди в особливо великих розмірах (за частиною третьою статті 368 КК України), яку об`єднано в одне провадження з кримінальною справою № 2025.
30 січня 2002 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною третьою статті 368 КК України.
12 листопада 2002 року Кіровським районним суд міста Кіровограда ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
26 січня 2012 року Кіровським районним суд міста Кіровограда кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_1, направлено до Генеральної прокуратури України для проведення додаткового розслідування.
Судами також встановлено, що постановою слідчого Генеральної прокуратури України від 16 листопада 2012 року кримінальні справи, порушені 26 жовтня 2000 року та 29 грудня 2001 року відносно позивача за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, закрито у зв`язку з недоведеністю вини останнього у вчиненні злочину.
21 листопада 2012 року матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012000000000026, а 27 лютого 2013 року обвинувальний акт направлено до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2016 року вказане кримінальне провадження відносно позивача закрито у зв`язку із набранням чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою.
Підставою звернення ОСОБА_1 із цим позов до суду є відшкодування йому моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, внаслідок довготривалого його перебування під досудовим та судовим слідством, протиправного тримання під вартою у незадовільних умовах.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА