ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2020 року
Київ
справа №803/634/17
адміністративне провадження №К/9901/37414/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі №803/634/17 за позовом Комунального підприємства "Луцькводоканал" до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
Комунальне підприємство "Луцькводоканал" (далі - позивач, підприємство, КП "Луцькводоканал") звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (далі - відповідач, управління) про визнання протиправним пункту 1 вимоги від 28 березня 2017 року №13-03-05-14/1651 "Про усунення порушень".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 08 грудня 2016 року по 03 березня 2017 року працівниками Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію на Комунальному підприємстві "Луцькводоканал". За результатом ревізії був складений акт від 03 березня 2017 року №050-28 в якому відображено ряд порушень бюджетного законодавства. Зокрема, на думку перевіряючих, підприємство порушило порядок відображення витрат на амортизацію безоплатно отриманих основних засобів, що призвело до завищення обсягу заборгованості з різниці в тарифах, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №375. Також, до розрахунку заборгованості з різниці в тарифах у 2015 році включено витрати, які були покриті за рахунок коштів місцевого бюджету спрямованих підприємству по КТКВ 180409 "Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання" (капітальні видатки). Вимогою від 28 березня 2017 року №13-03-05-14/1651 відповідач вимагав від позивача усунути недоліки викладені в акті ревізії.
Підприємство не погоджується з викладеними висновками ревізії з тих підстав, що витрати на амортизацію безоплатно отриманих основних засобів були правильно відображені в бухгалтерському обліку і вірно віднесені до собівартості витрат на постачання послуг з водопостачання (водовідведення) населенню.
Також КП "Луцькводоканал" зазначає, що отримані від Виконавчого комітету Луцької міської ради внески до статутного капіталу спрямовуються в першу чергу на поповнення власного капіталу підприємства, а не покриття витрат з надання послуг водопостачання (водовідведення) населенню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 резолютивної частини вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 28 березня 2017 року №13-03-05-14/1651 в частині зобов`язання усунення порушень, які зазначені у пункті 1 описової частини вимоги.
Рішення суддів мотивовані тим, що будь-які субвенції можуть бути використані лише з тієї метою та в тому порядку, який визначив орган, що надає відповідну субвенцію. В даному випадку пунктом 5 Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 375 (далі - Порядок №375) чітко визначено, що покриття заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється виключно на підставі відповідного трансферту з державного чи місцевого бюджету.
Таким чином, на думку судів попередніх інстанцій, здійснений Виконавчим комітетом Луцької міської ради трансферт за КТКВ 180409 "Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання" (капітальні видатки) не спрямований на покриття витрат визначених Порядком №375, а спрямований на поповнення власного капіталу підприємства, а отже не може бути використаний для будь-яких інших цілей.
Крім того, висновки ревізії про необхідні включення вищенаведеного трансферту на покриття витрат з надання послуг водопостачання (водовідведення) суперечить самій правовій природі власного капіталу. Так, в пункті 3 розділу І "Загальні положення" Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, визначено, що власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов`язань.
Тобто власний капітал підприємства в будь-якому випадку залишається в активах та не спрямовується на покриття зобов`язань.
Тому, на переконання судів попередніх інстанцій, висновок відповідача про необхідність покриття витрат визначених Порядком №375 за рахунок КТКВ 180409 "Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання" (капітальні видатки) не ґрунтується на вимогах закону та є протиправним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що внаслідок завищення витрат з амортизації на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню, завищено в розрахунку обсяг заборгованості з різниці в тарифах за 9 місяців 2015 року на суму 655 248, 25 грн чим допущено порушення пункту 5 Порядку №375.
Зазначив, що таке порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 655 248,25 грн.
Також, скаржник вказав, що до розрахунку заборгованості з різниці в тарифах у 2015 році включено витрати, які покривалися за рахунок коштів місцевого бюджету, спрямованих підприємству по КтКВ 180409 "Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання" (капітальні видатки), чим завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, яку оплачено коштами субвенції в сумі 1 040 400,00 грн.
На переконання скаржника, включення до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги централізованого водопостачання та водовідведення амортизаційних відрахувань на безкоштовно одержані основні засоби є фактично завищенням витрат так, як дані витрати в обліку компенсовано доходами (бухгалтерський рахунок №745 "Дохід від безоплатно одержаних активів").
Зазначив, що таке порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 1040400,00 грн.
На думку скаржника включення до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги централізованого водопостачання та водовідведення амортизаційних відрахувань на безкоштовно одержані основні засоби є фактично завищенням витрат так, як дані витрати в обліку компенсовано доходами (бухгалтерський рахунок №745 "Дохід від безоплатно одержаних активів").
Також в обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. При цьому вимога "Про усунення порушень" і дії посадових осіб контролюючого органу щодо пред`явлення керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав суб`єкта контролю, крім права на усунення виявлених порушень законодавства, яке виникає у зв`язку із самим фактом пред`явлення вимоги.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалами від 20 липня 2017 року, 06 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року.
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Бившева Л.І. (судді), Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В.
За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді), Єресько Л.О., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року призначено попередній розгляд справи за даним позовом.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
У період з 08 грудня 2016 року по 03 березня 2017 року працівниками Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію на Комунальному підприємстві "Луцькводоканал".
За результатами ревізії складено акт від 03 березня 2017 року № 050-28, яким зафіксовано ряд порушень вимог чинного законодавства. Зокрема, проведеною ревізією встановлені порушення П(С)БО 16 "Витрати", п. 5 Порядку надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населення та/або іншим підприємства від 04 червня 2015 року №375, а саме до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах включено витрати, пов`язані з амортизацією безкоштовно одержаних основних засобів, чим завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, яку відшкодовано за рахунок субвенції в сумі 655 248,25 грн.
Також, до розрахунку заборгованості з різниці в тарифах у 2015 році включено витрати, які покривалися за рахунок коштів місцевого бюджету, спрямованих підприємству по КТКВ 180409 "Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання" (капітальні видатки), чим завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, яку оплачено коштами субвенції в сумі 1 040 400,00 грн.
Не погоджуючись з такими висновками ревізії, КП "Луцькводоканал" подало заперечення від 14 березня 2017 року вих. №284-1-03.
За результатом опрацювання поданих заперечень, висновком Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області вказані заперечення не прийняті до уваги.
На підставі акту ревізії від 03 березня 2017 року №050-28 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області винесено вимогу №13-03-05-14/1651 від 28 березня 2017 року. Про усунення порушень відображених в акті ревізії.
У пункті 1 вимоги відповідач вимагає усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.
Пунктом 2 вимоги розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності. Вичерпну інформацію при вжиті заходи надати до 20 квітня 2017 року.
Також вказано, що в разі незабезпечення виконання вимоги орган Держфінінспекції має право звернутися до суду в інтересах держави.
Не погоджуючись з пунктом 1 вимоги від 28 березня 2017 року №13-03-05-14/1651 "Про усунення порушень", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: з здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.