ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №806/305/17
адміністративне провадження №К/9901/21368/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року (головуючий суддя - Попова О.Г.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді: Капустинський М.М., Мацький Є.М.)
у справі №806/305/17
за позовом ОСОБА_1
до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області
про стягнення коштів.
I. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22 березня по 30 листопада 2016 року в сумі 26 304, 25 грн.
2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, позов задоволено.
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 3 травня 2001 року по 31 липня 2012 року працювала на різних посадах у Володарсько-Волинській об`єднаній державній податковій інспекції. Оскільки у день звільнення з роботи ОСОБА_1 не було виплачено усі належні суми, вона звернулась до суду за захистом порушених прав.
5. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року стягнуто з Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області не донараховані та невиплачені при звільненні посадовий оклад у розмірі 67,18 грн, надбавку за спеціальне звання у розмірі 44,55 грн, винагороду за вислугу років у розмірі 33,52 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 жовтня 2015 року по 21 березня 2016 року у розмірі 16 083,17 грн.
6. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року постанову суду першої інстанції змінено в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку. Стягнуто з Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 жовтня 2015 року по 21 березня 2016 року у сумі 739,83 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
7. Зменшення розміру середнього заробітку апеляційним судом було здійснено на підставі врахування принципу справедливості та співмірності, у зв`язку з неістотністю недоплаченої при звільненні особи суми відносно розміру її середньомісячної заробітної плати.
8. На виконання судового рішення 28 жовтня 2016 року позивачу перераховано середній заробіток за час затримки розрахунку, а 30 листопада 2016 року перераховано 145,25 грн складових заробітної плати.
9. Таким чином рішення окружного суду від 21 березня 2016 року в частині стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати було виконано 30 листопада 2016 року.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені у статті 116 Кодексу законів про працю України.
11. Оскільки розрахунку у встановлені строки зі звільненим працівником проведено не було, судовим рішенням, яке набрало законної сили, стягнуто невиплачену заробітну плату.
12. Проте дане судове рішення виконано 30 листопада 2016 року, що не заперечувалося відповідачем, а тому з 22 березня по 30 листопада 2016 року підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України. Розмір середньоденної заробітної плати встановлено на підставі довідки відповідача та судового рішення, яке набрало законної сили.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано що фактично позивач звертається з позовом про стягнення середнього заробітку за невиконання судового рішення. У той же час позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем вимог статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. Проте вказаними статтями Кодексу не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень у трудових спорах.
14. Також після ухвалення судового рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у справі № 806/378/16 позивач не був позбавлений можливості звернутися до органів виконавчої служби та з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження" забезпечити стягнення коштів на свою користь.
15. На думку відповідача оскільки вказані позовні вимоги ґрунтуються на судових рішеннях у іншій адміністративній справі, тому стягуючи середній заробіток за час затримки розрахунку судам необхідно було врахувати що це є продовженням публічно-правових відносин у іншій справі.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
17. Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу підстав для виплати середнього заробітку за весь час затримки належних позивачеві сум при звільненні по день фактичного розрахунку згідно з положеннями статті 117 Кодексу законів про працю України.