ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2020 року
Київ
справа №0640/4206/18
адміністративне провадження №К/9901/6701/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Саприкіної І.В., Чиркіна С.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 0640/4206/18
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Лавренчук О.В. від 08 листопада 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Матохнюка Д.Б., Совгири Д.І., Курки О.П. від 06 лютого 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи, з 27 січня 2017 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22 червня 2018 року № 65;
- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи, внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, без урахуванням раніше виплаченої суми, та факту подання позивачем усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (надалі - Порядок №975).
В обґрунтування позову зазначає, що станом на 27 січня 2017 року не був військовослужбовцем, в тому числі і строкової служби, ні військовозобов`язаним резервістом. Зазначає, що вичерпний перелік підстав, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, визначено статтею 16-4 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не Порядком № 975. Вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи, з 27 січня 2017 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22 червня 2018 року № 65; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини" та Порядку № 975, з урахуванням встановлених судом обставин.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 11 березня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №0640/4206/18, витребувано матеріали справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В. та Чиркіна С.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 26 грудня 1982 року по 25 грудня 1984 року проходив строкову військову службу у військовій частині польова пошта 21231.
Під час проходження служби позивач отримав осколкові поранення голови (контузія 1984 року), правої верхньої та лівої нижньої кінцівок, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується актом судово-медичного обстеження від 16 січня 2015 року №80, витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Протокол від 19 січня 2015 року №137.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА від 20 лютого 2015 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із пораненням, контузією, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Так, позивачу призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 182700,00 грн.
Проте під час повторного огляду 31 січня 2017 року позивачу із 27 січня 2017 року встановлено ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: поранення, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Дані обставини підтверджуються довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №901490.
Так, у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №65 від 22 червня 2018 року позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до пункту 2 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та підпункту 3 пункту 6 Порядку №975 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №335) розмір одноразової грошової допомоги для осіб з інвалідністю ІІ групи з числа осіб, звільнених зі строкової військової служби, становить 90-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а відтак підстав для здійснення доплати позивачу одноразової грошової допомоги немає.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права, частково задоволено позовні вимоги. Скаржник наголошує, що станом на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності діяла редакція статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала виплату такої допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Відтак, для позивача як для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, отримання одноразової грошової допомоги пов`язується з настанням інвалідності або безпосередньо під час проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу Міністерства оборони України, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції- без змін.