Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
місто Київ
справа № 713/1547/17
провадження № 61-1041св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 жовтня 2017 року у складі судді Кибич І. А. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Яремка В. В., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
(далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) у вересні 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення, просило виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірному житловому будинку, без надання іншого жилого приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України.
Позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги тим, що між банком та ОСОБА_1 на забезпечення зобов`язання за кредитним договором 10 серпня 2005 року укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н. В., реєстровий номер 4735, предметом якого є житловий будинок, загальною площею 50, 7 кв. м, житловою площею 28, 6 кв. м, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Банк 13 жовтня 2016 року у порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність зазначене нерухоме майно. Після отримання права власності на предмет іпотеки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" намагалося отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація та проживання у ньому ОСОБА_1, який підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Зазначив, що письмову претензію про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку відповідач не виконав.
Посилаючись на наведені обставини та правила статті 40 Закону України
"Про іпотеку", банк просив задовольнити позовні вимоги.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08 серпня 2005 року є власником житлового будинку, який розташований у АДРЕСА_1 . Разом з ним у житловому будинку зареєстрована та проживає неповнолітня дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону. Просив відмовити у задоволенні позову.
Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 06 грудня 2017 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що житловий будинок, який розташований у АДРЕСА_1 та який ОСОБА_1 передав у іпотеку, не був придбаний за рахунок отриманих кредитних коштів. Оскільки за встановлених судом обставин виселення має проводитися тільки з наданням іншого житлового приміщення, яке повинно бути зазначене у рішенні суду, позивачем заявлено позовні вимоги без зазначення іншого житлового приміщення, суди дійшли висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Апеляційний суд додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що банк не є органом, який забезпечує осіб, які підлягають виселенню, іншим житлом, не є підставою для виселення відповідача без надання іншого житла. Спірні правовідносини виникли з договору іпотеки, а тому обов`язок забезпечення особи житлом не залежить від того, чи вимога про виселення заявляється разом з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, чи після набуття банком права власності на нього.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у грудні 2017 року, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 грудня 2017 року, ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин правила статті 391 ЦК України, статті 109 ЖК Української РСР, статті 40 Закону України "Про іпотеку".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, зазначає, що у будинку проживає неповнолітня дитина, а також, що будинок придбано ним не за кредитні кошти.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 серпня 2005 року укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н. В., реєстровий номер 4735, предметом якого є житловий будинок, загальною площею 50, 7 кв. м, житловою площею 28, 6 кв. м, який знаходиться у АДРЕСА_1 .
Предмет іпотеки ОСОБА_1 придбано не за рахунок кредиту, що позивачем не оспорюється.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 жовтня 2016 року № 70677988 13 жовтня 2016 року державним реєстратором Карвацькою Г. Ф. на звернення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" у порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки за банком зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно.
Оцінка аргументів, викладених у касаційних скаргах
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що спірні правовідносини виникли з приводу виселення відповідача з іпотечного житла, набутого банком у власність у позасудовому порядку.
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 Закону України "Про іпотеку".