Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 754/15406/18
провадження № 61-18348св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
01 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд: зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 ; визнати наступні способи участі батька у вихованні з дочкою: особисті побачення з донькою три рази на тиждень без супроводу матері або інших осіб, вівторок та четвер з 18:00 год. до 21:00 год., у неділю з 11:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання батька, навчання дитини або в громадських місцях; спільний відпочинок з дитиною два рази на рік по 16 календарних днів без супроводу матері або інших осіб; необмежене спілкування з донькою засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками та донькою; в день побачення з донькою батько має права забирати доньку з дому/школи особисто; в разі зміни донькою місця проживання, перебування, навчання, номеру телефону або інших обставин, відповідач зобов`язана повідомити позивача про зміну таких обставин, зазначивши нові дані, не пізніше наступного дня після дня, які відбулись такі зміни; стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її вихованні. Встановлено порядок спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виключно за домовленістю та особистим бажанням дитини ОСОБА_4 . В інших позовних вимогах відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 352,40 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 02 листопада 1989 року ( статті 8, 12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року, та прийняв до уваги протокол психоконсультативного обстеження ТОВ "Медичний центр "Добробут-поліклініка" від 05 листопада 2018 року, покази свідка (старшої сестри) та висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини від 25 лютого 2019 року № 102/03/37-1550, згідно із яких убачається, що у ОСОБА_4 є страх перед батьком та відсутнє бажання спілкуватися з ним.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її вихованні. Визначено спосіб участі батька у вихованні доньки шляхом систематичних побачень. Визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 наступним чином: кожного вівторка з 17 до 20 год.; кожної неділі з 11 до 16 год. протягом перших двох місяців зустрічі проводити в присутності матері та фахівця із соціальної роботи в рекреаційних зонах і місцях дитячого дозвілля. В подальшому, без присутності матері та фахівця. Дозволено батьку ОСОБА_1 необмежене спілкування з донькою ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками та донькою, окрім нічних годин з 21-00 до 07-00 год. Зобов`язано ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 щодо зміни місця проживання та засобів зв`язку дитини ОСОБА_4 Всі побачення батька з дитиною здійснювати за згодою дитини. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 321,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що саме такий спосіб участі батька у вихованні малолітньої доньки та спілкуванні з нею у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини. При цьому суд враховував складні обставини, які склалися між самими батьками та вік дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Деснянського районного суду міста Києва.
31 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають матеріалам справи. Вказує, що суд апеляційної інстанції, зобов`язуючи відповідача бути присутньою під час зустрічі позивача з донькою в робочий день з 17 год. не взяв до уваги, що вона працює до 18 год., крім того їй потрібен час на дорогу, а тому суд здійснив втручання в її повсякденне життя.
Відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 15 жовтня 1993 року між ОСОБА_1 (позивачем) та ОСОБА_2 (відповідачем), Відділом РАЦС Деснянського РУЮ міста Києва було зареєстровано шлюб, актовий запис № 1542. Від шлюбу сторони мають спільних дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу дитина ОСОБА_4 залишилася проживати з матір`ю.
Судовим наказом Деснянського районного суду міста Києва від 15 березня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до висновку про участь батька у вихованні малолітньої дитини від 25 лютого 2019 року № 102/03/37-1550 Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації вважає, що не доцільно встановлювати будь-який конкретний графік спілкування батька, ОСОБА_1, з малолітньою донькою, ОСОБА_4, та рекомендувати зустрічі, виключно, за домовленістю та бажанням дитини.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник відносно усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.