Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 161/18810/17
провадження № 61-37339св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Міністерство закордонних справ України,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, третя особа - ОСОБА_2, про оскарження нотаріальної дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року у складі судді Філюк Т. М. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2018 рокуу складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом посилаючись на те, що 03 листопада 2015 року віце-консулом Посольства України в Португальській Республіці Світковою Є. Б. вчинено нотаріальну дію з посвідчення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до якої сторони домовились передати у власність кожної наступне майно: - у власність ОСОБА_1 передати гаражі НОМЕР_1, НОМЕР_2 які знаходяться у АДРЕСА_3, в гаражному кооперативі "Шляховик", та автомобіль марки AUDI А4, номер НОМЕР_3, колір синій, 1999 року випуску; - у власність ОСОБА_2 передати квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_4, після сплати компенсації в розмірі 10000 (десять тисяч) євро.
Нотаріальне посвідчення такої заяви суперечить законодавству, оскільки виходить за межі повноважень консульських установ України. Відповідно до вимог Закону України "Про нотаріат" та Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, віце-консул не мав права на посвідчення такої угоди, оскільки така заява є угодою про відчуження нерухомого майна. Нотаріальна дія з посвідчення віце-консулом Посольства України в Португальській Республіці Світковою Є . Б. заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03 листопада 2015 року про відчуження нерухомого майна, суперечить вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про нотаріат", п.п.1.3, 3.1.7 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, тому, відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України, підлягає визнанню недійсною з моменту її вчинення.
Просив визнати недійсною нотаріальну дію з посвідчення віце-консулом Посольства України в Португальській Республіці Світковою Є. Б. заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03 листопада 2015 року про відчуження нерухомого майна.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що віце-консул Посольства України в Португальській Республіці Світкова Є. Б., вчиняючи нотаріальну дію, діяла законно, в межах наданих їй повноважень та відповідно до вимог законодавства.
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що висновки суду є правильними, ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи і нормах матеріального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 травня 2018 року ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1,подав касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що нотаріальна дія вчинена віце-консулом Посольства України в Португальській Республіці щодо заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу у власність кожного з них відповідного майна, виходить за межі повноважень консульських установ, оскільки ця заява є договором про відчуження нерухомого майна. Вказана дія суперечить п. 3.1.7 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, яким передбачено, що договори щодо майна, належного подружжю на праві спільної сумісної власності, крім нерухомого, можуть бути посвідчені консулом при наявності письмової згоди другого з подружжя.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У вересні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу у якому просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2018 року без змін, оскільки судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У вересні 2018 року Міністерство закордонних справ України подало відзив на касаційну скаргу у якому просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2018 року без змін.
Зазначало, що статтею 38 Закону України "Про нотаріат" визначено, що консульські установи України, окрім іншого, засвідчують справжність підпису на документах. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Посольства України в Португальській Республіці із заявами про вчинення нотаріальної дії, а саме - засвідчення справжності підпису на документі, надавши при цьому оскаржувану заяву від 03 листопада 2015 року. Вказана заява була добровільно підписана ОСОБА_1 в присутності посадової особи Посольства України в Португальській Республіці, про що було зазначено в посвідчувальному написі. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно і всебічно встановили всі фактичні обставини справи в їх сукупності, що мають значення для правильного вирішення справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували закон, що регулює спірні відносини, та ухвалили обґрунтовані рішення без порушення норм процесуального права, тому відсутні підстави для їхнього скасування.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
03 листопада 2015 року віце-консул Посольства України в Португальській Республіці Світкова Є. Б. засвідчила справжність підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заяві, яка адресована всім, кого стосується.
За змістом заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи добровільно, відповідно до власного волевиявлення, що відповідає їх внутрішній волі, усвідомлюючи значення своїх дій, за своєю внутрішньою волею, домовились розділити спільне майно наступним чином: 1. У власність ОСОБА_1 передати: гараж НОМЕР_1 та гараж № НОМЕР_2 які знаходяться у АДРЕСА_3, в гаражному кооперативі "Шляховик"; автомобіль марки AUDI А4, номер НОМЕР_3, колір синій, 1999 року випуску. 2. У власність ОСОБА_2 передати: квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_4, після сплати компенсації в розмірі 10000 (десять тисяч) євро.
Віце-консулом Посольства України в Португальській Республіці Світковою Є. Б. засвідчено справжність підпису на заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за номером 10616.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
13 вересня 2018 року справа № 161/18810/17 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 38 Закону України "Про нотаріат", визначено, що консульські установи України, окрім іншого, засвідчують справжність підпису на документах.
Порядок вчинення нотаріальних дій дипломатичними представництвами та консульськими установами України встановлюється Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції У країни 27 грудня 2004 року за № 1649/01248 (далі по тексту - Положення № 142/5/310), розробленим відповідно до Закону України "Про нотаріат", Цивільного та Сімейного кодексів України, глави XI Консульського статуту України.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . звернулися до Посольства України в Португальській Республіці із заявами про вчинення нотаріальної дії, а саме - засвідчення справжності підпису на документі, надавши при цьому оскаржувану позивачем заяву від 03 листопада 2015 року. Вказана заява була добровільно підписана ОСОБА_1 в присутності посадової особи Посольства України в Португальській Республіці, про що було зазначено в посвідчувальному написі.
Згідно зі статтею 78 Закону України "Про нотаріат", нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить закону і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Вказане положення відповідає змісту пункту 3.13.1. Положення № 142/5/310.
Консул, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певного особою (пункт 3.13.2. Положення № 142/5/310). У зв`язку з чим, доводи представника позивача про належність квартири ОСОБА_1 на праві власності уповноваженою особою Посольства України в Португальській Республіці не встановлювалися та не перевірялися. Вказане встановлено судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій.